Додано
04.05.22 13:01:41
Неочікувана зустріч
Привіт, любі)
Новеньке оновлення "До біса моду!" вже на сайті.
Чому я пишу про це? А тому, що трейсери святкують відкриття нового тренувального залу, а серед гостей неочікувано з*явилася...
Втім, ви самі прочитаєте, хто ж саме завітав до них.
От вам кусь із натяком=)
- Мішо, серйозно, без тебе дівчинці ніколи не потрапити до клубу крутих трейсерів, - продовжував хитрувати Андрій, пришвидшивши темп.
- Дольський, нічого не знаю, - замотала головою, виставивши руки перед собою й все ще задкуючи. Вона не бачила Настю, а розкривати карти хлопець поки не збирався.
Макс відверто розважався, дивлячись на друзів, але наступної миті йому стало не до сміху – Андрій зробив ривок вперед, і Міша, сміючись, відстрибнула назад, впершись в когось. Людина, стояла до них спиною, то ж для неї це теж стало несподіванкою.
Мішель зніяковіло розвернулася й відступила, майже опинившись в руках Андрія. Хлопець хотів розсміятися, але сміх застиг у горлі – перед ним стояла ...
А тим, хто віддано слідкує за моєю сторінкою - маленький бонус)
wvUZLBSH До біса моду!
Олена Блашкун
1133
відслідковують
Інші блоги
Дуже мила ілюстрація до сцени із книги Тенета вишневої діви Глорія гордовито йшла, поспішала, іноді посковзувалась і подумки обіцяла Корвіну щось страшне і нездійсненне. Добре хоч заметілі не було. А розбійники,
Анотація: Костя працює провідником у поїзді, але вміє перетворюватися на автора жіночих любовних романів. При цьому його власне життя сповнене самотності, недописаних глав і болю. Він шукає натхнення у поїздах,
Дуже неочікувано, але приємно бачити такі цифри: Ми з Ліліаном щиро вдячні всім прекрасним читачам ❣️❣️❣️ А пригоди тим часом у нього продовжуються: — Ліліане, — Стефан привернув мою увагу, вириваючи
Бачила тут авторів, які діляться магією чисел, то ж чому мені не додати сюди трішки магії і розповісти про свої) Ну по-перше, у мене 300 підписників! А це неабияка цифра! І хоч регулярних читачів набагато менше, це не може
Від холоду на голій шкірі миттєво висипають сироти. М’язи рук ріже від власної ваги, а металевий гак здається крижаним, але я лише міцніше зціплюю зуби. Георганов підходить ближче й зупиняється за крок від мене. Він виглядає,

2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДякую за посилання :)
Рома Аріведерчі, Прошу))
Дякую. Мирного неба над головою.
Валя Головатюк, Дякую) Навзаєм
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати