Львівські загадки зі знижкою

Вітаю, любих читачів!
Рада повідомити, що на книгу "Шенборн" діє знижка. Придбати її можна всього за 25 гривень.
У книзі багато пригод, загадок та кохання. 

Анотація
"Я йшла по мокрій алеї, залитій світлом місяця, а зусібіч на мене дивилися різні постаті. У декого очі були заплющеними, у декого – їх зовсім не було. Лише ті, що на подвійному камені, дивилися повз мене. Я більше не боялася. Вони прийняли мене за свою. Повертаючись у сквер з мертвими скульптурами, я знала, що тут з самої землі вириваю своє щастя".

На цьому зупинимось, бо далі читати буде нецікаво. Лише варто зазначити: історія життя графства Шенборн вісімнадцятого століття переплітається з теперішнім. Головна героїня Софія прагне отримати насолоду від життя і віднайти своє щастя. Та чи зможе вона визначитися, що для неї є справжнє щастя, коли постане вибір: влада і визнання чи щире і чисте кохання?




Уривок
Перед кінцем робочого дня вирішила зателефонувати Сергію. Я проігнорувала його запрошення щодо знайомства з батьками й більше він мене не запрошував. Хотілося розібратися у своїх почуттях і переконати себе в тому, що він мені не пара.
— Алло! — почула знайомий голос в слухавці.
— Привіт! Нарешті, маю вільний час, можемо зустрітися.
— Невже це сталося?! — засміявся хлопець.
Його голос змушував віру у правильність моїх вчинків зменшуватися. Він цікавий для мене, з ним хочеться бути, хочеться зустрічатись. А ще – хочеться піти далі. З такими не страшно в вир з головою.

Ми нікуди не планували йти. Просто вирішили зустрітися в центрі на вулиці Дорошенка, де я зійшла на зупинці з маршрутки. Перше, що ми зробили, коли побачили одне одного, – міцно обнялися. І в цих обіймах було стільки тепла, скільки б мені вистачило на всю мою душевну самотність.
— Я так скучив, — зашепотів на вухо Сергій. — Чим ти весь час була зайнята?
— Роботою, — посміхаючись, відповіла.
Зрештою, я збрехала лише частково, бо мої стосунки з Аргамом були ще тою працею. Цілуватися і спати з тим волосатим чоловіком було далеким від задоволення.

— А давай на Високий замок? — запропонував хлопець.
Високий замок був ще одним місцем, куди я хотіла піти при нагоді. З фотографій бачила, що це пагорб, з якого Львів – як на долоні.
— Хочеш мене там поцілувати? — випалила я в посмішці.
— Та заради цього я не лише на «Високий замок», я на Говерлу вилізу!
Сергій обійняв мене просто на пішохідній дорозі, через що людям довелося нас обходити.
— Або підкорю Еверест. Віриш? — тихо запитав.
— Вірю.
Тут, в серці міста Лева, наші погляди зустрілися і ми злилися у поцілунку. Гуркотіли трамваї, пахло кавою. І разом з весною я відчувала, що у мені зароджується нове для мене почуття – кохання.

 

Читати

Усім читачам вдалого дня і мирного неба!