Слава Україні!

Коли я починала писати конкурсну книгу, то вона мені здавалася часом моторошною. Я намагалася не перегнути з описом мертвої людини. А тепер, після цього місяця, мені хочеться видалити її з "жахів". Те, що відбувається в наших прекрасних містах, в Маріуполі, Харкові, Чернігові та інших, це... гірше будь-яких жахів. Мені навіть бракує слів описати це. Дуже хочеться, щоб всі наші діти ніколи цього не знали. Щоб шестирічний племінник, граючись викрутками, не "стріляв" по ворожих танках. Щоб вони ніколи не грали у "війну". Ніхто. 

Якби ж знайшовся чарівник, який міг змінити нашу реальність. Але це так... мрії...

А в реальності молимося та поклоняємося нашим захисникам та всім, хто бореться проти окупантів. 

Миру бути!