Слава Україні, проди і новини

Вітаю авторів та читачів! Хочу сказати, що відсьогодні, коли я вже плюс-мінус налагодила свій тимчасовий побут на західній Україні і прилаштувалась до роботи в кібервійськах(я щоденно працюю там годин по пʼять-шість), я починаю активно повертатись на букнет. Я хочу дописати книгу "Блог з того світу" за місяць, до 00.01 16 квітня, щоб вона потрапила у фінал конкурсу "Містичні дивовижі". Мені дуже важко було почати писати... Почала зі співавторської книги "Служниця", бо це книга в співавторстві, зараз повернулась до  "Блогу", оновлення тепер будуть щодня, інакше мені просто не встигнути. Скоро повернусь до "Нареченої". 

Боялась сідати за письмо, думала, що не зможу... Йде трохи важко, однак все ж йде, тож думаю, що я все встигну. В якомусь сенсі письмо для мене зараз - щось на кшталт "терапії"... бо я відволікаюсь. Думаю, багато з вас знає, що я з Харкова.

Самі знаєте, що зараз відбувається в Харкові. І якщо я сама поїхала з міста на західну Україну ще 24.02, то мої рідні... деякі з них зараз виконують свій громадянський обовʼязок там, в Харкові. Я дуже пишаюсь ними, зокрема своїм чоловіком. 

Сподіваюсь, всі ви живі і здорові. Розкажіть будь ласка в коментарях, як ваші справи.

Вірю, ні, знаю, що ми переможемо.

Не здамо ніякі позиції, повернемо собі все, що належить нам. Слава Україні. 

Нагадую читачам про мої конкурсні книги "Блог з того світу", яка відсьогодні знов матиме щоденне оновлення, і "Вартові мороку", написану в співавторстві з Анною Пахомовою, яку можна повністю прочитати безкоштовно вже зараз. 

ЦИТАТА  "Блог з того світу":
 

«Завжди захоплююсь твоєю наполегливістю. Що б не сталось вдома, ти завжди на висоті. Думаю, що навіть якби ти помер, то все одно виставив би блог вчасно. Поважаю =)»
Після слова «Поважаю» ще стояв червоний смайлик, намальований від руки.

Що за дурня?

Я дивився на кляту записку і не міг зрозуміти, чи це погроза, чи все ж таки просто маразм крейзанутого фаната чи фанатки... Більше схилявся до фанатки, бо дівчата дійсно часто їдуть дахом через свою хвору любов.

А якщо це просто фанатка, то боятися мені нема чого.

Хоча з іншого боку... Звідки цій фанатці знати, що саме відбувається в мене вдома? Заспокойся... Це просто загальна фраза, таку можна будь-кому сказати. Я не боюсь. Життя загартувало і тепер мені нічого не страшно.

ЦИТАТА "Вартові мороку":

— Використання магії поблизу жилих будинків — порушення статуту, — сказав хлопець приблизно мого віку, може трохи молодший.

Ще пару секунд. Треба затримати його всього на пару секунд. З моєю удачею йому ніколи не спіймати мене.

— Такий малий, а вже коп? — я усміхнувся, обережно закочуючи рукав на лівій руці, щоб відкрити зап’ясток.

— Руки вгору, вас буде затримано, — він почав рухатись у моєму напрямку.

І саме в цей момент я відчув, що відкат від закляття нарешті скінчився.

— Пробач, але мені вже час, — я усміхнувся і до крові різонув нігтем по своєму зап’ястку. — Сорт інстантанія.

Різкий спалах червоного кольору змусив незнайомця заплющити очі, а я підстрибнув, схопившись долонями за стару пожежну драбину. Удача почала працювати, і за дві секунди я вже був на даху.

Все ж не зараз. Не хочу дати їм спіймати мене сьогодні. Тим паче, коли проти мене всього один світлий жовторотик. Дем'ян засміє.

Почав бігти дахом будинку в напрямку сховища темних.

— Стояти! — почув позаду себе, після чого відчув потік магічної енергії: вартовий запустив якесь закляття, однак моє шосте чуття під час  інстантанії було настільки розвиненим, що я міг ухилятись від будь-чого навіть із заплющеними очима.

Вірю, що саме книги в жанрах фентезі та містики зараз можуть якнайкраще відволікти мирне населення, дати певну розрядку мозку. Слава Україні. 
 

(тут є дві картинки, якщо не бачите, то поновіть сторінку)

 Дякую читачам за підтримку моїх конкурсних книг "Блог з того світу", і "Вартові мороку". Я вірю, що в ці важкі часи ці книги про добро, яке точно переможе, точно є актуальними. Слава Україні, ще раз дякую за підтримку!