Війна України з Росією

Я сьогодні прочитав про флешмоб у блогах про те, яку позицію займає Букнет під час війни. І там же прочитав, що Букнет – це компанія, яка «і вашим, і нашим»

З першого дня створення Букнету, на мій подив, його почали використовувати кремлеботи для своєї тихої роботи. Ви знаєте, що вишиванку на пузо може вдягнути той, хто є справжньою п’ятою колоною, а українець, який розмовляє російською, стане зі зброєю на захист країни. І я не прихильник ідеї «какая разніца», але факт залишається фактом: ще вчора мова, не дорівнювала патріотизму (сподіваюсь зміни настали). І Медведчук і Шуфрич прийшли в політику з Західної України (СДПУ(о) )

Так от через місяць після старту на Букнет з’явився роман де, під час початку війни на Донбасі головний герой йде в армію, тому що потрібні гроші. І пише (звичайно, не акцентуючи уваги), що й інші йшли в армію з фінансових міркувань. Саме така література через кілька років була би підставою для пропагандистів казати «я читала українські книжки, так вони самі пишуть, що за грошима йшли вбивати Донбас». Ми видалили твір і це був перший міні-скандал «видаляють книжки про АТО від ветерана». Однак, ця книга більше ніде потім не з’явилась (закінчився запал творчості?) . Але хвиля подібного «контенту» росла серед романів про АТО, і я прийняв рішення заборонити публікувати все, крім виданого видавцями, тому що створення «модерації історичної правди» - це не для платформи, яка збиткова і її не фінансує ніякий грантодавець.

Потроху ми послабили правила і що отримали? А ми отримали автора, який створив фантастичне оповідання де, українська армія майбутнього змогла стати найкращою в боротьбі з прибульцями, тому що, на відміну від армій інших країн, могла довше воювати по коліна у своїх фекаліях. А в наступному творі автор почав паплюжити Майдан (спотворюючи факти) і українських офіцерів СБУ, саме того СБУ, який зараз працює і воює, поки ми стукаємо по клавіатурі. Ми звичайно видалили твори, як робили з подібним і раніше. Але цього разу провокатори підготувались: десятки постів в соцмережах про утиски на Букнеті літератури про АТО.

Звичайно і природньо, що автори, які не читали творів вирішили побавитись у «Я теж Роман Павленко і йду з Букнету». Так ми влаштовані – підтримуємо того, хто голосніше кричить «зрада».  Мені радили виступити, але я не виступав і не писав, тому що це тільки привело б на Букнет, ще більше політиків і провокаторів. А Букнет не про політику і ось чому.

Щорічно головна подія літератури в Україні – це розподіл між видавцями державних грошей на закупку книжок в бібліотеки. Спеціальна комісія вирішує яких і скільки книжок купити у бібліотеки.  Так, багато книжок друкують, щоб потім в цю програму поставити і отримати гарантовані гроші. Тому сучасників видавати невигідно – його важко потім «продати державі». Ось так живе український літературний бізнес.

А в цей же час найбільша електронна бібліотека Лібраріус не отримує другої частини українського державного гранту для стартапів, тому що «вони не бачать ринку».  

Так ринку немає, так щомісяця український Букнет приносить 200-400 тис грн збитків (без врахування витрат на дорогих програмістів). І такі суми ми вкладаємо щомісяця вже чотири роки! Не державні гроші, не гранти, а власні гроші, які ми заробляємо на Літнет (нашому російськомовному проекті).

Патріоти-видавці масово перекладають іноземну літературу (так простіше), стоять в чергу за державними (читай, нашими з вами) грошима, а Букнет вкладав і, сподіваюсь, вкладатиме в те, щоб читачі могли читати, щось своє. Різної якості, але не чужі любовні романи, чи вампірські саги, а українські.

Я хочу, щоб український письменник не платив видавцю за видання (а таке явище масове), а отримував гроші за свою творчість, тому у мене не було часу на дискусії «хто більший патріот». Ми робимо місце для української масової літератури.

І щодо сьогоднішньої війни.

1. Якщо хтось вважає, що Букнет підтримує Росію, тому що ми там робимо бізнес, то це не так.
2. Якщо хтось вважає, що у команді Букнету і Літнету працює хтось, хто має інші погляди на війну, то це не так. Мої колеги зараз допомагають армії, ми працюємо у режимі «хто біля комп’ютеру, той робить роботу колеги».  Люди з іншими поглядами можуть йти до інших роботодавців.
3. Якщо хтось буде писати «закрийте Літнет», то я погоджуюсь, що це очевидне і правильне рішення, але тоді доведеться закрити і Букнет.  Тоді не буде ресурсів фінансово підтримувати його роботу.

Я не буду писати звіти, кому і скільки ми відправляємо грошей. Мені неприємно читати, коли компанії з місячними оборотами в мільйони доларів, гордо пишуть, що відправили мільйон гривень. Я знаю бізнеси, які насправді підтримають фінансово, але вони не «інформують» про це. Це обов’язок, а не привід для піару.

Однак, якщо цікаво, то, наприклад, сьогодні сумма продажу усіх книг українського Букнету за лютий буде перерахована на підтримку волонтерів (580 тис грн). При цьому ми виплатимо роялті авторам у повному обсязі, і вкладали весь місяць в рекламу, платили зарплати. Це фінансово важко (збільшити видатки в чотири рази), але на фронті важче.

І будемо це робити в березні. Колеги мене переконали, що варто це донести читачам, що купуючи книгу, вони не тільки підтримають автора, але й армію. Тому що під час війни природньо, що продажі впали, але читачів не менше!!!. Людям потрібно в цей важкий час просто відволіктись чекаючи в укритті чергових ракет, чи перед сном розвантажити думки легким фентезі.

Особисто я не думаю, що ті, хто хочуть допомагати армії будуть купувати книжки на Букнет, можна просто перерахувати на потрібні рахунки. Але колеги вважають, що будуть купувати і це допоможе авторам, які також зараз не працюють, багато хто, покинули домівки. Подивимось разом.

І ще. Ваші блоги – це поля битви в коментарях. У мене зараз немає десятків модераторів, які будуть модерувати коментарі. І я не готовий давати доступи до модерації «волонтерам», тому що відповідаю за проект я, а не анонімний волонтер з інтернету.

Тож якщо коментарі і блоги перетворяться на місце «диванних вояків», то і коментарі, і блоги на час війни відключимо. Зараз можна не холіварити за клавіатурою, а дійсно зайнятись роботою на перемогу, на нашу перемогу.

Співзасновник Літнету і Букнету, Сергій Грушко