моторошно...?

ЦИТАТА ДАЛІ БУДЕ! Поміняла місцями 1 і 2 главу...)) 
Тепер першою стоїть глава від блогера, якого сталкерять, і який залишає заплутаний меседж для фанатів, а другою - від хлопця, який буде розгадувати меседж)  

Інший уривок з тепер вже першої глави:

Ці стосунки були дивними, але стабільними. Стабільнішими за будь-які інші стосунки, які я мав до цього часу. Можливо, варто просто залишити цей влог їй? Хоча, хто буде дивитись мій влог, якщо в ньому буде зніматись Танька?

Ні. Я не буду залишати блог. Не піду на це. Треба протриматись трохи довше. Коли зароблю достатньо грошей, тоді й звалю. Хоча фіг його знає, скільки воно, це «достатньо». Напевно, гроші все ж зіпсували мене. Я став жадібним. Раніше б точно сказав, що того, що в мене є, вже давно достатньо.

Чорт... Схоже, я обманюю не тільки інших, але й себе.

Коли відімкнув двері студії, одразу відчув щось неладне. Я був дуже нелюдимим, хоч на публіку і грав ще того тусовщика... Тому відчути чужу присутність в місці, доступ до якого мав тільки я, було доволі легко. І це вже було не так схоже на мою звичну параною зі слідкуванням. Ні, в мене не поїхав дах. Треба знайти сліди...

Озирнувся по сторонах. Ніяких очевидних слідів іншої людини в коридорі не залишалось. Глянув собі під ноги. Вулична осіння грязюка також була відсутня. Значить, в мене дійсно параноя?

Почув, як з вулиці роздався гуркіт грому й аж стрепенувся. Скинувши брудні найки, пройшов до вікна в кімнаті-студії. Зовні почався дощ, а ще гучно гримів грім і небом як каскадом пройшлися одразу декілька червоних блискавок зі звуковим супроводженням. Було в цих блискавках щось зловіще.

Затхле повітря кімнати буквально душило, і я вирішив відкрити вікно. Прохолодний вітер вперемішку з чималими краплями одразу ж освіжив мене.

Треба менше думати й більше робити. Тоді й проблем зайвих хоча б в голові не буде... Причудиться ж таке. Навряд за мною хтось дійсно стежить, правда?...

Читайте з 1 глави, натиснувши тут, або на картинку нижче: