Забудьте, що я казав про параною.Схоже, у мене є..
Затхле повітря кімнати буквально душило, і я вирішив відкрити вікно. Прохолодний вітер вперемішку з чималими краплями одразу ж освіжив мене.
Треба менше думати й більше робити. Тоді й проблем зайвих хоча б в голові не буде... Причудиться ж таке. Навряд за мною хтось дійсно стежить, правда?...
Я закрив вікно, а потім все ж вирішив відзняти матеріал. Пройшов ближче до самої студії й побачив одинокий червоний конверт на стільці, на якому я завжди сиджу під час запису нового роліку.
Забудьте, що я казав про параною. Схоже, у мене є реальний сталкер... Або, скоріше, сталкерша.
Я підійшов до стільця, взяв конверт до рук. Подих перехопило. З одного боку, я був навіть радий. Цей конверт був свідченням того, що мій дах не поїхав.
Ну що ж, сталкере. Давай дізнаємось, чого ти від мене хочеш.
Дивно, але розуміння того, що моя паранойя — не така вже й паранойя, додало мені якоїсь впевненості та навіть рішучості.
Розірвав конверт і дістав невеличкий білий як сніг аркуш. На ньому чорними літерами було надруковано декілька речень.
Це був уривок з глави від блогера... Читайте прямо зараз.
ПРОДОВЖЕННЯ ТУТ.
(ps змінила порядок глав, 1 і 2 поміняла місцями)
АРТ:
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиІнтригуюче)))
Аврора Лимонова, дякую за підтримку))))))
Ти любиш різні загадки і квести))
Мар, ахахах)) це правда))) дуже люблю)) дякую за коментар
Атмосферно і зачіпає!!!
Тарас Мельник, Приємно знати, що тебе зачепило) бо для мене це буде перший роман в подібних жанрах, а ти якраз часто пишеш подібне)))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати