Блог з того світу!

Це назва мого другого роману на конкурс "Містичні дивовижі". Так загорілась новою історією, що вирішила не чекати на завершення  "Вартових мороку" чи ще якоїсь книги(...да пробачать мені адміни! окрім "Вартових мороку" у мене і "Наперекір дружбі", і "Служниця" вже на фінішній прямій, "Вартові" будуть звершені наступного тижня, "Наперекір дружбі" - повністю дописана і просто автоматично оновлюється)

Отже, презентую вам новинку, яка зʼявиться на порталі в ніч з 19.02 на 20.02

Арт:

Цей роман буде сильно відрізнятись від "Вартових мороку" бо його я збираюсь зробити дуууже реалістичним, не зважаючи на містичні елементи.

Я б сказала, що в якомусь сенсі в цьому творі будуть підійматись питання, які я підіймала в романі "Вісім бажань" та оповіданні "Каф письменниці",

а також частково в інших моїх творах реалістичної спрямованості.

Я вже кидала один уривок з цього твору в попередньому блозі. Сьогодні кину ще один =)) Але від іншого героя))) З іншої глави))) 

Ні. Я не буду залишати блог. Не піду на це. Треба протриматись трохи довше. Коли зароблю достатньо грошей, тоді й звалю. Хоча фіг його знає, скільки воно, це «достатньо». Напевно, гроші все ж зіпсували мене. Я став жадібним. Раніше б точно сказав, що того, що в мене є, вже давно достатньо.

Чорт... Схоже, я обманюю не тільки інших, але й себе.

Коли відімкнув двері студії, одразу відчув щось неладне. Я був дуже нелюдимим, хоч на публіку і грав ще того тусовщика... Тому відчути чужу присутність в місці, де бував тільки я, було доволі легко. І це вже було не схоже на мою звичну параною зі слідкуванням. Ні, в мене не поїхав дах. Треба знайти сліди...

Озирнувся по сторонах. Ніяких явних слідів іншої людини в коридорі не залишалось. Глянув собі під ноги. Вулична осіння грязюка також була відсутня. Значить, в мене дійсно параноя?

Почув, як з вулиці роздався гуркіт грому й аж стрепенувся. Скинувши брудні найки, пройшов до вікна в кімнаті-студії. Зовні почався дощ, а ще гучно гримів грім і небом як каскадом пройшлися одразу декілька червоних блискавок зі звуковим супроводженням. Було в цих блискавках щось зловіще.

Затхле повітря кімнати буквально душило, і я вирішив відкрити вікно. Прохолодний вітер вперемішку з чималими краплями одразу ж освіжив мене.

Треба менше думати й більше робити. Тоді й проблем зайвих хоча б в голові не буде... Причудиться ж таке. Навряд за мною хтось дійсно слідкує, правда?...

Я закрив вікно, а потім все ж вирішив відзняти матеріал. Пройшов ближче до самої студії й раптом побачив одинокий червоний конверт на стільці, на якому я завжди сиджу під час запису.

Забудьте, що я казав про параною. Схоже, у мене є реальний сталкер... Або, скоріше, сталкерша.

Я підійшов до стільця, взяв конверт до рук. Подих перехопило. З одного боку, я був навіть радий. Цей конверт був свідченням того, що мій дах не поїхав.

Ну що ж, сталкере. Давай дізнаємось, чого ти від мене хочеш.

Дивно, але розуміння того, що моя паранойя — не така вже й паранойя, додало мені якоїсь впевненості та навіть рішучості.

Розірвав конверт і дістав невеличкий білий як сніг аркуш. На ньому чорними літерами було надруковано декілька речень.

«Завжди захоплююсь твоєю наполегливістю. Що б не сталось вдома, ти завжди на висоті. Думаю, що навіть якби ти помер, то все одно виставив би блог вчасно. Поважаю =)»

Після слова «Поважаю» ще стояв червоний смайлик, намальований від руки.

Що за дурня?

Я дивився на кляту записку і не міг зрозуміти, чи це погроза, чи все ж таки просто маразм крейзанутого фаната чи фанатки... Більше схилявся до фанатки, бо дівчата дійсно часто їдуть кришею через свою хвору любов.

А якщо це просто фанатка, то боятися мені нема чого.

Хоча з іншого боку... Звідки цій фанатці знати, що саме відбувається в мене вдома? Заспокойся... Це просто загальна фраза, таку можна будь-кому сказати. Я не боюсь. Життя загартувало і тепер мені нічого не страшно.

Я взяв аркуш і хотів розірвати його, однак замість цього вирішив покласти назад до  конверта. Можливо, в ньому є ще щось, чого я просто не побачив одразу. Показати його комусь?...

Скажу вам по секрету, я закохалась в цю історію...)))

І авжеж мені цікава ваша думкка!

Як вам обкладинка? Як назва? 
Чи зацікавив уривок? 

Дякую всім за підтримку!