#2 в Міське фентезі #4 в Детектив/Трилер  #3 в Детектив

"Вартові мороку" впевнено рухаються до розвʼязки! За місяць і 5 днів ми вже виклали 303 000 знаків! Залишилось зовсім трохи, одна сьома частина роману! Мені навіть сумно, що дуже скоро ця історія вже завершиться =(( Дякую всім моїм читачам за підтримку цієї конкурсної роботи!

Для тих, хто ще тільки приглядається до історії, пропоную анотацію та уривок для ознайомлення))

Анотація до книги "Вартові мороку"

Ярослав: У мене життя — практично мед. Названий батько хоче зробити спадкоємцем, його донька у мене закохана, а син — ненавидить. Однак для моєї родини я зроблю все: навіть підставлюсь, щоб шпигувати за світлими. Але що буде коли доведеться обирати між порятунком світу та друга і порятунком родини? Навіть я ще не знаю відповіді на це питання.

Аристарх: У мене по життю і так купа проблем — в якого копа їх немає? Шеф — самодур, бабуся — мертва психопатка, чергова справа не розплутується, а хтось вчиняє на мене замах. Менше всього хотілось отримати в довісок до переліченого напарника-хулігана, який мене бісить і запевняє, що треба рятувати світ.

Влада Холод в ролі Ярослава Закревського, темного мага і шпигуна
Анна Пахомова в ролі Аристарха Ейсмонта, світлого мага-копа, вартового мороку 

Я зітхнув і теж вийшов з машини. Арі вже стояв над збитим волоцюгою. Схоже, це був чоловік, але його одяг був аж занадто подраний. Роздивившись його ближче, я б все ж не сказав, що чоловік був простим волоцюгою, скоріше за все це...

— Схоже, він без свідомості, — сказав напарник.

— Арі, відійди від нього, — я почав повільно підходити до них, паралельно оглядаючи місцевість навколо в пошуках підходящого об'єкта.

— Пункт сім Пакту захисту паранормальних істот: не нападати, поки істота не агресивна, — завівся він.

— Локус! — прошипів я, вхопившись поглядом в сміттєвий бак і двинувши долонею в сторону монстра, рука якого вмить перетворилась на руку вовкулаки і вже мало не полоснула дурного копа по шиї.
Бак відкинув вовкулаку від копа на метри три, прямо в стіну житлового будинку. Більшість вулиць Львова у центрі були старі і дуже вузькі.

— Дурень, що ти робиш?! — Арі вскочив на ноги.

— Він вовкулака! — коротко вигукнув я.

І в цей момент клятий вовкулака, якому авжеж ніяк не зашкодила моя слабка атака, став навпочіпки та протяжно завив.

— Кличе зграю, — закричав мій горе-напарник. І витягнув паралізатор, ну нарешті!

— В тачку, — майже скомандував я.

І вже за мить ми сіли в машину. Коли Арі натиснув на газ, попереду нас, в провулку, з’явилося ще двоє перевертнів.

Ми синхронно подивились в дзеркало заднього виду: там була ще одна така ж сама парочка.

— Вмикай задню передачу! — вигукнув йому. — Максимальна швидкість.

— Якого біса ти командуєш?! Сам знаю, не вчорашній, — сказав блондинчик, витиснув щеплення і перемкнувся на задню. Одразу газонув так, що перед нами піднялася ціла хмара пилу.

Я ж буквально наполовину вивалився з бокового вікна, яке відкрив пів секунди тому.

— Локус! — крикнув, махнувши рукою від сточної труби на старому будинку в напрямку вовкулак.
Труба злетіла прямо на ворогів. Фінт змусив вовкулак відволіктись і Арі зміг проїхати прямо між ними. Задом.

Але вовкулаки кинулись за нами. Вони були швидкими, тож практично не відставали.

— На рахунок три розвернись, — сказав, а сам озирнувся. Не встигав ухопити поглядом жодний предмет. Це погано.

— Вони вже майже тут, що, не працює твоя магія? — вигукнув він, коли вовкулаки були буквально в двох метрах від нас.

— Блін, пізно, — різанув нігтем по зап’ястку і одразу ж прикрив місце порізу вільною долонею. — Сорт інстантанія.

Спалах був не таким яскравим, тож не мав засліпити мого водія.

— Локус! — вигукнув, цього разу зірвавши з будинку цілісінький балкон і киданувши його на голови двох наших переслідувачів.

— Треба зупинитись і затримати їх! — сказав коп, вже приторможуючи.

— Їх може бути більше, ніж здається, — не погодився я. — Це схоже на засідку, не зупиняйся, погнали!

— Та ти просто тюхтій і боягуз! — заявив він. — Я ніколи не біжу з місця злочину, у мене між іншим інструкції, звикай! — Арі дійсно зупинив машину, а я хотів вдарити себе по обличчю, оце фейспалм так фейспалм. Ну чому він такий тупий?!! І як такий, як він, зміг схопити мене?!

Читайте  "Вартові мороку" вже зараз! Будемо раді зустрітися з вами на сторінках цієї конкурсної роботи!