Привіт усім! 

Завдяки Кетрін Шкроп маю можливість поуправлятися в новому жанрі триллер.

Ось невеликий уривок:

Кров тонкою цівкою витікала з рани на боці ,а її втомлені ноги благали про відпочинок , каміння гострим лезом різало босі ступні . Та дівчині було байдуже. Страх крижаним змієм впивався у її тіло змушуючи йти вперед , ніби того загнаного звіра , що намотує круги на краю великої ями з якої вже не вибратися. 

Вона знову і знову кусала червоні губи до крові наступаючи на білу сукенку , що тепер віддавала червонимі , а потім чулося : трісь , трісь,__ тонка тканина рвалась , оголюючи білі плечі. Тільки не зупинятися , не зупинятися!_повторювала вона про себе. І ще одна думка роздирала її серце! 

__ Як вона могла так схибити , і хто її викрив ? 

Хоча мабуть це якраз і не важливо!__ майнула докором думка. Скоро вже ніщо не буде важливо .

Її голова закрутилася, __ давалася в знаки крововтрата , а оку відкрилася смужка озера , що в народі називалося Відьменим , а тепер сяяло красою у світлі місяця. 

Вона пригадала як любила приходити сюди і розповідати зіркам найсокровенніше .

Як же гарно просто бути дитиною , де від чудовиськ можна позбавитись просто увімкнувши світло , або закрити страшну книжку.__ подумалось їй . З лап думок її вирвав шелест листя. Звір з її минулого наближався. 

__ Ти від мене не сховаєшся кохана. __ заговорив він тихим зловісним голосом .

Озеро дихало вітром в лице , вона йшла не обертаючись та розуміючи що має робити . Та все ж обернулася в останнє , аби зустріти крижаний погляд Звіра. 

Її червоні губи промовили :

Він тобі не дістанеться! І я також!

З цими словами вона полетіла до водяної безодні , що вже не розкаже її таємницю.