Марафон. Жанровий експеремент

Вітаю! Час і мені показати свою спробу у написанні бойовика. Здається, 5 тисяч символів - це замало, але я старалася. Сподіваюсь, вам сподобається моя спроба в незвичному для мене жанрі.

Федір, на прізвисько Яструб, сидів у тісному пабі та ліниво стежив за парою, яка повільно піднімалася над чашкою кави із шматочком лимона. Він замовив його, чекаючи на чергового замовника, який призначив зустріч на дев'яту ранку, коли стіни цього невеликого закладу були забиті відвідувачами.

Він спізнювався більше ніж на десять хвилин. І Яструба це дуже сердило. Він не звик відхилятися від графіка. Адже лише самодисципліна і детальний прорахунок часу не давали вже близько семи років потрапити йому в руки поліції.

На рахунку Яструба було вже двадцять сім убивств. І кожне з них було ідеальним. Він прораховував кожну деталь. І жодного разу не використовував одну й ту саму зброю.

Замовлення, яке цього разу очікував Яструб, обіцяло гонорар, якого вистачить для того, щоб почати нове сите життя в Сінгапурі та ні на що більше не скаржитися.

- Федір? – до чоловіка за стіл сів незнайомець у бежевому пальті.

– Я не використовую імен, – Яструб підняв на замовника важкий погляд.

Його чорні очі невдоволено розглядали чоловіка, який дозволив собі запізнитись на дванадцять з половиною хвилин. І він прораховував, скільки тепер можна накинути відсотків за неустойку.

- Вибачте, - зніяковіло відповів замовник та простяг під столом чорну папку. - Мене надіслав Бос. Він розраховує на ідеально сплановану справу.

- І тому послав людину, яка дозволила собі спізнитися? – Федір вже гортав папку, знайомлячись із замовленням. – Я за один раз не беру трьох.

- Бос готовий подвоїти ставки, - замовник простяг папір із фінальною сумою. - Аванс знайдете біля виходу з пабу. Лавиця зліва. Біля неї цегла.

- Банально, як і ім'я Вашого господаря, - Яструб сховав папку за пазуху. - Передайте Босові, що я беруся за цю справу виключно з особистих міркувань.

Більше, не кажучи ні слова, Яструб залишив паб, обмірковуючи, як провернути вбивство трьох людей, щоб це вважали збігом обставин, доки він не перетне кордон.

І щоб смерті трьох глав великої енергетичної компанії вважали випадковістю, треба було вивчити всі їхні звички та традиції.

Найлегшим виявився старший із них. Щоп'ятниці він відвідував сауну з кількома молодими дівчатами, де насолоджувався життям без комплексів.

Враховуючи його вік та значну зайву вагу, можна було без проблем підлаштувати смерть від перегріву. Єдиною проблемою залишалися дівчата, які не входили до плану Яструба, та камери спостереження. Втім, зламавши доступ до камер, йому вдалося не тільки залишитися непоміченим, але й переключити увагу дівчат на більш привабливого об'єкта.

І того часу, поки жінки легкої поведінки з цікавістю спілкувалися з майстром, якого викликали для відновлення доступу до камер, Яструб підпер двері сауни шваброю і додав температури в сауні.

Достатньо було трохи менше двадцяти хвилин, щоб жертва перестала намагатися вибратися і впала на підлогу. Після цього Яструб прибрав швабру та повернув температуру сауни до норми. Прибравши всі сліди свого відвідування, він обережно вибрався назовні і, спаливши в найближчій урні одяг, у якому виконав третину завдання, сів у набитий автобус та поїхав на інший кінець міста.

Для наступної жертви він підлаштував ідеальну аварію, в якій чоловік постраждав через випадковий збій у програмі, здавалося б, ідеального електромобілю.

Залишався останній. І цей для Яструба був вишнею на торті. То був його старий друг, через якого все життя Федора покотилося під укіс.

Семен, так звали третю жертву, був однокласником Федора. Він часто вказував Федорові, що робити. Навіть університет обрав за них обох, обіцяючи, що його батько допоможе при працевлаштуванні. Всі п'ять років Федір працював ночами, щоб сплатити за навчання, після якого батько Семена повинен був дати йому керівництво частиною концерну.

Але на останньому іспиті Семен із подивом слухав плани Федора. І казав, що це було, лише наслідком юнацького максималізму. І ніхто нічого Федорові давати не збирався.

Тоді Федір завалив останній іспит і зайнявся тим, що в нього виходило ідеально. А саме, стріляниною. Перше своє замовлення він отримав майже одразу. А після шести ідеальних злочинів, він став найоплачуванішим снайпером, який зараз вибирав зброю для своєї останньої жертви.

І ось, він приготувався стріляти. Семен виходив із машини, і це було ідеальним моментом для пострілу. Але, не встиг Яструб натиснути на курок, як хтось гукнув його.

- Федю? - він обернувся і побачив Семена. - Думаєш, мої люди не зрозуміли, що мої колеги не просто так помирати почали? Але, гаразд, чисто по дружбі, я тобі пропоную зараз зникнути.

Від несподіваного пострілу снайперку ​​відкинуло убік.

- Зникнеш ти! - Яструб дістав з кишені пістолет та вистрілив тричі у свого колишнього друга.