Коли кінець занадто близько. І я не про книгу

Є моменти, коли навіть сильні люди стають слабкими. Вони не можуть нічого змінити, і залишається лише одне - сподіватися.

Кусь сьогоднішньої проди. Закінчення вже на цьому тижні,.

Андрій навіть не пам’ятав, чи відчував колись такий страх, як цієї ночі. Мчав так, що, якби не пізня година, напевно б спровокував не одну аварію, але, на щастя, обійшлося. Очі раз у раз скошував на друга й прислухався до його дихання. Гадки не мав, що робитиме, якщо новий напад почнеться у цю мить, але хотілося вірити, що цього не станеться. Коли припаркував автівку біля приймальні Швидкої допомоги, вмить витяг друга з машини й поніс до лікарні. Ледь не вперше радів тому, що Міша був дійсно малим – як би тягнув того ж Соніка, важко навіть подумати.

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Важко герою, але він впорається! Я впевнена

Олена Блашкун
24.01.2022, 18:59:15

Натіко Маер (NAtiKO), Він герой, отже в нього вибору немає. Або впорається, або весь світ піде під три чорти...

avatar
Каміла Дані
24.01.2022, 16:15:25

Капець... от вмієш ти вибити весь кисень з легень!

Олена Блашкун
24.01.2022, 16:16:37

Каміла Дані, Ну, всі живі. поки.

Інші блоги
Магічна повня
❄️Лютий дихає морозом, але в його серці вже пульсує перша іскра пробудження. Сьогодні нічне небо розірвало сріблом — це Сніжна Повня заглядала у ваші вікна, оголюючи те, що було приховане під заметами
Добрий ранок усім!
Добрий ранок усім! Ось і почався новий тиждень. Вже лютий. Надворі холодно — одягайтеся тепліше. Напишіть, хто з якого міста. Я з Харкова, і сьогодні в нас дуже холодно: зараз −23 °C. Нова глава вже вийшла, тож приємного
Новинка, гаряча новинка
Трохи більше про новинку «Бурштинова каблучка». Як виникла ідея. Мені дуже кортіло написати саме історичний роман, бо я вважаю цей жанр досить складним. Ну і, звісно, це один з моїх улюблених. Тому я просто ходила
Ммммм...
Я зараз п'ю кавусю і редагую третю частину розказу. І боже, як же ш я задовбалася. Писати те, що відбувається в тебе в голові НАБАГАТО легше, а ніж перечитувати це по тисячу раз і виправляти помилки. Іноді я жалію, що вирішила
Чоловіки...
— Ти прийшла… — чи то запитує, чи то констатує факт Єгор пошепки. — Я сумувала… — у тон йому відповідаю я. Ніби підтверджуючи, але водночас ставлячи питання самій собі. — Я теж сумував… Єгор починає
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше