Діти не відповідають за вчинки батьків?...
А як ви думаєте? Чи вірите ви в карму? А в долю? І чи дійсно діти не відповідають за вчинки своїх батьків та інших пращурів? Цікава тема. Я дуже часто пишу про долю, але зазвичай в протилежному ключі. Всі мої герої йдуть проти течії. Зазвичай я пишу в реалістичному стилі, саме ці мої роботи набули найбільшої популярності на букнеті. Але не можу сказати, що мене не манять загадкові та містичні теми.
Я зловила себе на думці, що останнім часом читаю саму тільки містику та фентезі)) Напевно, цьому сприяв конкурс "Містичні дивовижі") Багато талановитих авторів, і моїх друзів, і малознайомих людей, вже почали писати на цей конкурс))
Так з моїм співавтором по "Особистій вендеті" ми весь час змагаємось за перше місце в топі конкурсу. І якщо сьогодні на першому місці наші з Анею Пахомовою "Вартові мороку", то день тому там були "Темні символи"... А до того знов ми)) І так по колу)) До речі, сьогодні додала в "Вартових мороку" пролог, хто ще не читав, прошу))
Я читаю і "Темні символи", і сольний проект моєї співавторки по "Вартовим", "Комісар особливого призначення". Ще одну книгу я взагалі читала раніше, ніж вона зʼявилась на букнеті +_+ Це історія "Імітація душі" Алена Д. Волкера. Про "Темні символи" я вже писала блог, щиро радячи їх своїм читачам)) Як тільки в "Імітації душі" буде опубліковано трохи більше глав, я і про неї розкажу +_+...
Але сьогодні я хочу розказати вам про іншу історію))
І повернутись до теми проклять, яку я підняла на початку блогу. Прокляття - страшна і загадкова штука, особливо якщо це прокляття по крові. Коли людина не сама накликала на себе небезпеку, не своїми діями, то слідкувати за нею вдвічі цікавіше. Те, що починається плавно і загадково, поступово розкручується)
Головна героїня - приємна дівчина, має люблячу родину, живе як звичайна людина, допоки містичне не починає пускати павутинку тріщин сумнівів у її сталому сприйнятті світу. Тонке мереживо з цікавості та страху веде її все глибше і глибше... А паралельно ми бачимо події, що відбувалися майже сто років тому.
Гармонійне поєднання флешбеків та реальності заплутує, будоражить розум, підігріває цікавість. Хочеться звести лінії, звʼязати їх і це захоплює) Олена, головна героїня твору, може й не хоче знати про жахливу історію своєї родини, однак червона нитка долі звʼязує теперішнє з минулим і тепер дівчині разом із новими друзями треба розплутати всі загадки і відповіді... Однак там, де розплутується один клубок, завжди зʼявляється інший....
Цікаво? Тоді читайте, натиснувши на арт, який я зробила спеціально для цієї історії:
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТеж читаю Прокляту, цікаво подано)
Анна Пахомова, так, подача неординарна))
Діти точно не відповідають за вчинки батьків, а ось батьки так! Бо не виховали належним чином, бо упустили свій обов'язок, не виховали своїм прикладом. Діти копія батьків, віддзеркалення, вони як губка втягують в себе все, що бачать змалку.
Оля Пасічник, дякую за розгорнутий коментар) я погоджуюсь, що слово дійсно має силу і може бути навіть зброєю. І навіть не в містичному плані)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати