Шанси флегматиків у сучасному світі
Привіт ♥
А чи задумувалися ви над тим, з якою швидкістю повинен писати сучасний автор? Так з порогу й не відповіси...
З одного боку, є така річ як натхнення. Десь читала про думку, що його відсутність - то лише відмазка для лінивого письменника (не пам'ятаю, кому вона належить). Не можу заперечувати той факт, що для декого це дійсно так, але одна справа, коли сів за комп'ютер і встав через 5 хвилин, бо нічого одразу ж не придумалося, і зовсім інша, коли такий "ступор" тривав кілька годин.
Гадаю, кожному, хто пише на постійній основі знайомі такі стани, коли під пильним наглядом щедрої музи десятки тисяч друкованих знаків вилітають швидко й легко, та коли творчий процес тягнеться важко й довго. І навіть якщо в останньому випадку автор все одно пересилює себе і не відкладає своє дітище до більш натхненних часів, ефективність його роботи точно буде нижчою.
З іншого боку - брак часу. Письменник своїм натхенням не поживиться. Навіть якщо йому аж в кінчики пальців коле від задоволення, коли він пише, мусить тягти свою дупку на роботу і заробляти гроші, як мінімум для того, щоб не врізати дуба від голоду і оплатити електроенергію, від якої живиться його комп'ютер.
Скільки авторів може похвалитися тим, що його творчість - це і є та робота, яка приносить стабільний і (принаймні) достатній дохід? Такі звісно є і вони молодці. Справді. Навіть ті що, примудряються продавати не найякісніші тексти (ні в якому разі не натякаю на когось конкретного, говорю загалом). Прорекламувати і продати свою роботу - задача не з легких. Таке вміння є не у всіх, і, на жаль, через це часто лишаються непомічиними дійсно круті тексти.
Платформи, подібні Букнет - чудова лазівка для всіх, хто хоче бути прочитаним. Та тут підкрадається страшний і сильний ворог - Конкуренція. Письменники, які змогли пробитися, зібрали свою аудиторію, вже не тільки зайняли чимало вакантних місць у серденьках читачів, а й лишають у затінку менш успішних. Це зараз не звинувачення, а факт. Подивимося правді у вічі, люди схильні обирати те, що популярне.
Та як відвоювати для себе місце під сонцем? І я зараз не про комерцію, а про можливість мати читачів. Я давно спостерігаю за тим, що відбувається на платформі, і відповідь у мене лише одна. Писати. І писати додідька. Люди не задумуються над ресурсами, які потрібні автору, аби написати хорошу книгу. Вони хочуть читати тут і зараз. А відтак, вони там, де регулярні оновлення.
У автора може бути відсутність натхнення, брак часу, сімейні проблеми чи навіть хвороба, але читач бачитиме в першу чергу відсутність стабільних оновлень. Раніше люди могли чекати на нову книгу роками, не забуваючи письменника. Але у вік сучасних технологій всі занадто звикли до того, що все є тут і зараз. Щодня сотні нових книг і оновлень.
В цьому назріла певна проблема. Бо вибір сучасного письменника часто зводиться до всього двох шляхів: або писати в своє задоволення, не нарікаючи на слабкий фітбек, або строчити як навіжений, що далеко не завжди не лишає відбитку на якості. Не всі здатні публікувати по десятку романів за рік і/або писати одночасно кілька книг. Маю на увазі, що дуже багато талановитих, але флегматичних (не важливо, в силу своїх власних особливостей чи життєвих обставин) авторів фактично не мають шансів у наші часи шалених темпів і поспіху.
А що думаєте з цього приводу ви?
8 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиСвого часу дуже багато спілкувалася на цю тему з письменниками різного віку. Швидкість письма - це ще не все. Є ще наповненість тексту. В першу чергу енергетична. І ось тут закон один для всіх. Або письменник якийсь час набирає енергію і тоді пише роман дуже швидко (так, це та сама класика, написана за один-два місяці) і після того якийсь час знову набирає енергію. Або пише стабільно, але значно повільніше. Тоді перерви не потрібні. Але тоді роман не буде написаний швидше, ніж за пів року. І це без врахування попередньої роботи над темою і подальшої редактори. Якщо не зважати на цю енергетичну наповненість, твір буде порожнім, "одноразовим", і швидко забудеться.
Tory_Chameleon, У мене обидва варіанти з енергетичним наповненням. Залежить від ситуації. А коли енергії недостатньо, я просто не пишу.
Ми навіть свого часу вираховували обсяг, на який за день поновлюється енергетичний резерв. Це одна-дві сцени на день. Інакше треба використовувати накопичене. :)
Коли писала першу книгу, перебувала в потоці, регулярно кожен вечір і вклалась у 3 місяці. А ще вичитка, і те се. Далі другий, третій роман, ряд оповіданнь. Воно, звісно, хочеться почекати музу, але фішка в тому, що муза сама тільки того і жде, коли автор дозріє і візьме старт. Інколи треба зробити перерву, щоб емоційно наповнитись. Це тільки на користь. Для мене платформа, де можна писати в процесі і спілкуватися з читачами - палка у два кінці. Стаєш залежним від відгуків. Є відгуки - є проди, а коли немає фідбеку, сумуєш і посилаєш клаву подалі. В сенсі книга дописана на папері, а ось друкувати і викладати не хочеться. Розумію, що це неправильно, але я така вперта.
Дякую Торі за їжу для роздумів.)
Може, натхнення то й вигадка. Хоча, й, тут можна пофілософствувати. Але є інша річ, і вона більш неприємна, ніж пошук натхнення. Це вигорання. Рано, чи пізно, воно може трапитись з кожним. Особливо, коли реальний результат значно відрізняється від очікування. Тоді є сенс трохи перепочити, або змінити напрям діяльності, чи твір.
Мабуть, не випадково багато авторів пише одразу декілька творів.
Ольга Іваненко (Ольга Джонс), Тут Ви праві)
Доведеться багатьох розчарувати. Натхнення не існує. Його дуже давно вигадав один поет, щоб покепкувати з колег. Йому нібито під час прогулянки прийшло осяяння, тобто натхнення. І він побачив вірш. Цілком готовий. І хоч згодом було виявлено стоп'ятсот чернеток того вірша, байка пішла в народ. Тобто все так і є - треба писати. А флегматикам не гірше за всіх. Крилов - типовий флегматик, он скількивстиг наперекладати байок. які ще до нього перекладали з давньогрецької на французьку.Тобто флегматики довго збираються, а потім їх уже не зупинити. Гірше меланхолікам. Вони тонкі натури, не можуть ні почати, ні закінчити, бо постійно відволікаються й кидають все напівдорозі. І ще погано людям з синдромом відмінника. Бо завжди здається, що бал виставили не найвищий.
Ну таке.
Насправді топам треба дякувати. Вони привели на свій жанр всіх наших майбутніх читачів. І їх читачі дивляться на все нове в улюбленому жанрі. Тобто знову ж таки - просто треба писати. І конкурувати виключно із собою.
Tory_Chameleon, :)
Згодна. Писати багато не буду, бо якраз маю зараз цей період застою після закінчення книги, але перша картинка - ну просто в яблучко!
Ліна Алекс, Ага, дійсно;) Дуже розумію відчуття того хлопчини з картинки
Ви знаєте, у період, коли я писала фанфіки (початок моєї творчого шляху), то залежала від натхнення, вважала, що це дуже важливо. Але вже не залежу, працюю наполегливо й регулярно. Тому що не можу не писати.
Дякую вам за цей блог, він змусив задуматися.
Наталія Ковган, Розумію, сама свого часу залежала від натхнення. Нічого хорошого з того не вийшло. Лише купа недописаних текстів...
Відповім, як читач, якщо автор мені заходить, то я терпляче дочекаюсь його книги. Головна умова, щоб автор зростав над собою...Як ви вірно зауважили "всі звикли до того, що є тут і зараз", тому чекаючи книгу улюбленого автора я буду читати ще і ще, тобто читач теж не стоїть на місці, він розвивається він зростає і інколи таке трапляється, що автор за своїм читачем уже не встигає...Тоді бідося і розчарування...Але, якщо автор теж постійно працює над собою - тоді чистісінька насолода читати його книги якби часто чи рідко вони не виходили.
Шаграй Наталія, Дійсно... І таке може бути.
А моменти, коли знаходиш того самого свого читача, який готовий чекати на нові книги, безцінні. Навіть якщо їх всього кілька, вони надихають на той самий розвиток)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати