Чаювання з бабусею Енн. Вд, день 2.

Чаювання з бабусею Енн.

Відпустка довгоносика, день 2.

Для свого першого зайняття (нагадую у нас тут курси підвищення кваліфікації, спонсор – новорічні подарунки діда Мороза) обрала я книгу Енн Ламотт. Одразу можу сказати, що швидко не буде. Читаючи "Порадник з письменства та життя загалом" добре відчуваєш присутність авторки. Тож запасайтеся чаєм, кавою, глінтвейном, вмощуйтеся в зручне крісло й розпочнемо "чаювання з бабусею Енн".

Для ввічливості, та й для власної ерудованості слід познайомитися. Тому "окей гугл, хто така Енн Ламотт?": американська письменниця, авторка романів  та статей, наукових праць; народилася 1954 року в сім'ї письменника Кеннета Ламотта… Детальніше свою біографію авторка викладає на перших сторінках праці "Пташка за пташкою", яку ми власне й читаємо.

Чому важливо (особисто для мене) почути біографію письменника з його вуст, бо саме там є та ниточка, що вшиває письменство в життя конкретної людини. Там можна знайти підтримку. Знайти відповідь на запитання "Чи маю я право бути письменником? (спойлер: таких прав ніде не видають, і ніде не забирають). Чи може я звичайнісінька людина й для цього не підходжу? (спойлер: не читала роману ні одного інопланетянина, тож роблю висновок, що їх все ж пишуть звичайні люди). А може я занадто дивакуватий і мої такі ж дивакуваті твори ніхто не читатиме?". Хто мучиться від подібних запитань (а я мучуся й досі, хоч мої твори й читають) дуже рекомендую почитати саме цю книгу.

Кому не варто читати книгу Енн Ламотт

«Пташка за пташкою»:

1. Якщо ви завжди відволікаєтесь на незнайомі слова та біжите їх гуглити, а потім ще пів дня читаєте всі суміжні статті, то вам краще в цю книгу носа не пхати. Бо такі слова там будуть. Хоча б тому, що сучасні письменники множать свої твори за допомогою принтерів чи ксероксів (а може є і щось сучасніше, а така «старенька» як я не в курсі), а от вірш маленької Енн розмножили на мімеографі. От тепер ідіть та з'ясовуйте, що то за чудо техніки. Хоч може вам те відомо. Тоді я вам заздрю. Бо для мене мімеограф виявився чимось дивовижно-розважальним. Я ще потім з тиждень у всіх знайомих (особливо хто значно старше мене) ходила й запитувала: «А ви знаєте, що таке мімеограф?».

Зате корисно дізнатися, що з одного боку поширення тодішніх творів було важкою працею (і поруч не стояло сучасне натискання кнопочки «опублікувати»), а з іншого – людям було не жаль свого часу й зусиль на поширення літератури. Нам зараз це аукається тим, що старше покоління (і молодше не рідко теж) дорікають сучасним письменникам (мережевим авторам), що вони не справжні раз не надруковані. В мене для таких «принципіальних» у принтері лежить двосторонній кольоровий папір. Натиснула кнопку і все – рідкісне видання твору готове. Тепер то я точно справжня (надрукована) письменниця, правда?

2. Хто не любить перевантажувати мозок роздумами вам мимо. Бо ця книга змусить думати, копирсатися в собі.

3. Хто занадто цінує свій час вам мимо. Бо з цією книгою ви випадете з реальності на довгі години, а може й дні. Ви будете перечитувати абзаци, сторінки, і знову, і знову пропускати через себе.

4. Хто боїться болю, вам мимо. Коли автор озвучує в голос твої потаємні думки і ти розумієш «все дійсно так кепсько, як тобі і здавалося, от навіть автор бестселера про це каже, а їй можна довіряти».

Цитата: «Моя психотерапевт сказала… йти уперед із високо піднесеною головою і пропустити увесь цей негатив крізь себе. Я так і зробила. Відчула себе лайном». Кінець цитати.

А хто не злякається й дочитає до кінця… а тоді повернеться на початок, погляне на обкладинку, на якій написано «світовий бестселер» і зрозуміє – бестселери пишуть люди, що в певний період життя відчувають себе лайном.

5. Якщо вам не цікава думка колег-письменників, якщо вам не хочеться знати, як вони суміщали життя смертного з таїнством створення рукопису вам мимо, бо в цій книзі цього вдосталь.

Далі буде…