Не здивуюся, якщо скоро хтось інший почне жартувати про мою нелюбов до незавершених творів. Ну не можу я читати порціями - або одразу все, або взагалі не брати до рук, поки не завершать.

"Мачуха" Каміли Дані у моїй бібліотеці давно, але почала її читати, лише дізнавшись, що вже на цьому тижні книгу буде завершено. Думала - ну, поки все опублікують (а лишилися лише один розділ та кілька епілогів) я саме встигну прочитати. Ага, ЩАС! Почала читати книгу й випала з життя на два дні. Якби не зовнішні фактори, то взагалі б, напевно, впоралася за один, але... І тепер Я СТРАЖДАЮ! (Камі, то камінь у твої ворота, між іншим - де продовження, га?!!!)

Трохи розповім про "Мачуха на замовлення", щоб і ви встигли насолодитися нею)

Отже, це історія Тіті - останньої з трьох подруг серії Замовлення. Вона мені й в перших двох частинах найбільше імпонувала - впевнена, хоробра, нахабна й до біса чарівна. Саме вона завжди була чарівним пенделем, який міг втихомирити емоційних подружок) Коханий їй попався під стать - серйозний, владний, але... ніжний та турботливий. Ті, хто читав Службове замовлення, точно пам'ятають Казимира - він був наче Цербер, якого щойно випустили з Пекла. Але роль батька змінила чоловіка - він став стриманішим, і тепер думає (ну добре, майже завжди), перш ніж щось зробити. 

Я в захваті від цієї парочки - вони гармонійно доповнюють один одного й навіть виховання дітей не стає причиною сварок. А ще... вони розмовляють! Так, хай їм грець, я ціную, коли люди вміють не просто ображатися, а й розмовляти між собою, пояснювати та вибачатися! І ці двоє вміють! 

Олежик та Аврора мене теж приємно вразили - це новий рівень стосунків у СЛР, де герої не просто "добре піклються" про малечу коханих, а й взаємодіють з ними, пояснюють. А ще ми можемо зрозуміти мотиви та погляд малих двійнят, і це класно)))
Єдине, чого не вистачило особисто мені - це хотілося б ще почути думку Аврори щодо всього. А то якась обділена увагою манюня - батько розповідає про все, мачуха теж, навіть братику є що сказати, а вона... Така кмітлива принцеса точно має свою думку=)))

Камі, щиро дякую за цю книгу) Я в захваті))) І навіть атмосферу свята ти передала, як ніхто інший - в душі наче сніжинки пурхали, коли вони прикрашали ялинку)))

Ну й чесно вкрадена обкладинка та анотація для вас) 

Анотація:

Привіт, я Олежик, мені чотири роки. Сьогодні остаточно вирішив допомогти батьку, знайти для нас з сестрою мачуху. Скажу по секрету, є дівчина, яка нам подобається. І ми будемо найчемнішими дітьми на світі, в очікуванні дива в новорічну ніч, щоб залишитися однією, дружньою родиною.