Доброї ночі, мої рідненькі. Довгоочікуване продовження уже на сайті. Лишу вам шматочок. 

— Доброго, татку. Це, правда, що ви зі Снігуркою скоро одружитесь і вона буде моєю мамою? — ошелешує мене малий. Я переводжу погляд на застиглу Любу. З її рук, навіть, ложка випадає і брязкотить по кахлю.

Усміхаюся такій реакції та не чекаю з відповіддю. Усе одно вже вирішив. Ще вночі. Знаю, що нереально за кілька днів покохати, а потім зробити пропозицію, але в житті буває всяке.

Буває таке, що ви знаєте людину все життя, одружуєтесь, а потім взнаєте, що нічого ви не знали. А буває, що зустрічаєтесь випадково й дізнаєтесь стільки, скільки вам потрібно, щоб одружитись і прожити все життя разом. У нас із Любою саме другий варіант.

— Правда, — щипаю його за щічку.

— Ура-а-а, — кричить на весь будинок. Я кривлюсь. Переводжу погляд на шоковану дівчину. Встаю, щоби підійти до неї. Стаю навпроти та беру за руку.

— Ти ж не проти? — запитую.

_______________________________________________________________________________________