Рік з вами! Книги вилікували душевну рану.

Вітаю! Настала і моя черга розповісти вам про події на Букнеті, котрі сталися зі мною за цей рік.

12.12 виповнився рік, як я на цьому сайті й ділюся своїми книгами з вами)) Хотіла саме в цей день написати блог, але стільки всього навалилося, що просто не доходили руки.

Прийшла я сюди, як кажуть, несподівано, увірвалася, як вихор в спокійний день. Побачила в ФБ рекламу конкурсу "Кохання не купити" і щось в мені вибухнуло... три дні і 10 глав "Щоденник бізнесмена"  вже на порталі. Звідки взяла цю ідею, чому, точно і не скажу. І не тому що забула, а тому що її немає. Як на автоматі писала ледь не цілодобово, а коли прочитала, зрозуміла, що виходить супер! Тільки от я не додала книгу до конкурсу, просто писала і думала, що вона не підходить до тематики і дякуючи одній людині роман потрапив в списки фіналістів. Одна авторка, Міка Стів, одна з перших прочитала цей роман і порадила мені взяти участь. І от за тиждень до завершення конкурсу додаю книгу і тут не все... виявляється її треба доробляти. Я не очікувала від себе такого запалу, але за три дні повністю редагую, виправляю та доводжу до ідеалу. Це для мене був шок))) Купа емоцій, котрі й досі приємно гріють серце. Книга не стала переможцем, але в фінал потрапила. І мені це не важливо, головне участь. А коли почали надходити коментарі, все... "кришу знесло")))) 

Дуже вдячна читачам за їх підтримку. Завдяки Вам я продовжила писати. Коли ви почали писати, що хочете бачити продовження, що вам подобається мій стиль - я псіханула))) і забувала про все: писала, писала, писала.

Знаєте, вдячна за підтримку чоловіку. Він з розумінням віднісся до мого внутрішнього вибуху і всі клопоти взяв на себе. Соромно усвідомлювати, але майже пів року я нічого не бачила окрім сюжету, героїв, ноутбуку та своїх читачів. Я сиділа в кімнаті не звертаючи уваги ні на кого(  (Мою двох донечок та чоловіка.) І як би не намагалася відволіктися, але не виходило. Зараз дивуюся, як мій суджений не подав на розлучення.

І скажу вам одне: Цей сайт, написання книг - зцілили мою душу. В моєму житті, в 2016 році трапилася біда. Розумію, що не одна я можу таким "похизуватися" ( та щось в мені зломалося, втратила свій вогник і не могла повноцінно жити. Усміхалася, але серце обливалося кров'ю та ночами не могла спати. І от пів року безперервного письма і я відчуваю, що мені краще, що я живу. Нарешті я дивлюся на небо та не бачу хмурості в його синеві. Дякую всім, всім, хто зрозумів, підтримав, допоміг!

Потім я почала менше писати. Не через те, що втратила запал) Ідеї є і гадаю вони не менш цікаві за попередні, от тільки розумію, що маю обов'язок перед сім'єю, ще й на роботу вийшла... а там, як на зло, немов навмисне кожного дня вигадують нові та нові завдання. Та книги, не можу точно стверджувати, але я, певно, не полишу ніколи.

Свої сюжети я беру зі снів. Бува щось присниться, мов фільм переглянула і все, сидить в думках поки не потрапить на сторінки. Бува, що не запам'ятаю сон одразу, а він потім виникає поступово і переслідує мене усюди, а потім таке собі нагадування уві сні і я згадую та сідаю писати) Більшість сюжетів так і продовдують сидіти в моїй пам'яті. Неодноразово казала: "шкода, що не можна диктувати гаджету, а він сам би писав, без помилок і з усіма виправленнями"))) можливо колись і таке буде)))

За цей рік написала 13 книг: є як короткі, так і довгі. Пробувала писати фентезі та жахи (по одній книзі), але все залежить від читацької аудиторії)) Тож зупинила свій вибір на СЛР, а також жанр "еротика" (та й до душі мені вони ближчі) Я не завжди пишу відверті сцени, але не розумію роману без нічних подій))) адже кохання, як на мене, повинно мати і інтимні моменти, без них нікуди і не так цікаво. 

Також мала змогу спробувати співпрацю з двома авторками, Камілою Дані та Софією Вітерець. Скажу вам, що це дві різні людини і з різним досвідом, але з кожною з них мені працювалося легко, душевно, емоційно. Кожна з них мене дечому навчила та допомогла втілити деякі задуми. Дякую вам, дівчата, за терпіння та чудовий досвід!

Зазвичай викладаю проди в процесі написання, якщо і маю деякий запас глав, та вони вичерпуються швидше, ніж я пишу. Тому бувають перерви у викладці та я стараюся довго не мучати читача й швидко надолужую упущене) 

Скільки б разів собі не казала, що викладу після завершення, але не виходить) Нетерпиться Вас порадувати новинкою і звісно почути ваші думки, враження. Але в той же час не люблю викладати по декілька книг. Не знаю чи добре це, але віддаюся тільки одній книзі і коли вона опиняється на фінішній прямій, тоді беруся за іншу. Тільки так я можу відчути свого героя повністю та пережити всі його злети та падіння. 

Хоча, зізнаюся, було таке, що писала декілька книг одночасно, але потім зрозуміла, що так не годиться - це не моє!

Поступово виробила свій стиль написання. Та все одно щось змінюю в процесі, ще знайомлюся з собою,як творчою людиною) Не можу обрати щось одне і кудись хилить мене, не в той бік)

Одна знайома сказала, що між рядків бачить мене, що мої книги віддзеркалюють мій характер та мою енергетику. Сперечатися не буди, певно, це у всіх авторів так)) Просто ми не знає одне одного в житті й тому не можемо робити таких висновків.

Напевно, на цьому й завершу свою розповідь. В цей момент мені здається, що цього досить. Але я залюбки відповім на всі ваші запитання в коментарях, якщо щось вас зацікавило) Буду рада поспілкуватися.

Дякую за увагу! Гарного всім вихідного дня. 

Ваша, Натіко Маер.