Новинка на конкурс! Співавторство. Знов))

Так, я знов пишу в співавторстві, це вже буде четвертий та п’ятий роман в співавторстві. Нещодавно я дописала один співавторський роман на конкурс від КСД з однією з думаю знайомих вам авторок(але не скажу з ким...поки що))), а до того ми з Юліанною завершили в чорнетці «Наперекір дружбі».

Так я звільнилась від двох проектів, тому.... Повертасюь до тих двох, що і так пишу — «Нареченої для боса» та «Служниці»(ця є наперед, слава Богу, могла трохи писати інше), а щееее....

Ще я починаю романи на конкурс від АССА. Мала спочатку інші плани, але тепер доведеться їх відкласти до кінця конкурсу.

І одну з історій ми з співавторкою вже активно пишемо)))

Ви знаєте, що я люблю писати від першої особи, от і зараз це буде роман від першої. Як і в інших співавторських роботах, ми пишемо розділи по черзі від двох персонажів. Щоб трохи привідкрити вам таємницю, я планую дати вам невеличке «інтерв’ю», де персонаж моєї співавторки буде розпитувати мого персонажа)) Правда, напевно це більше допит, ніж інтерв’ю, але це не просто так ахахха))) Ну і жанр не той, який буде в історії)) Але характери ті))

Отже даю вам діалог!

З нього ви можете здогадатись про що буде цей роман)) Ну хоч частково))) Але це не цитата, а чисто взаємодія по фану, яку я щойно написала спешал фор ю)) тож.... загалом, читайте))

— Жовторотику, мені довго ще тут сидіти? — знов питаю копа, відпиваючи кави.

— Ми ще навіть не почали, —відкриває блокнота. — Так, перше. Вас дійсно зловили на... — починає читати.— «діях за статтею сто п’ятдесят чотири, «образа», тобто навмисне приниження честі та гідності людини діями чи висловлюваннями, вираженими у непристойній формі»?

— Та ви що! Коли це я когось ображав? — на  моєму обличчі з’являється майже щире здивування. — Я взагалі сама галантність і ввічливість, Особливо до вас, світляків, тобто світлих! Ви ж робите таку важливу справу, — пафосно додаю я. — Я поважаю вас! І там не було прямо «в непристойній формі», я ж всього-навсього взяв ваш прапор і...

— Добре, проїхали, — він перебиває мене, нервово озираючись, видно не хоче, щоб колеги почули. — Улюблений колір?

— Чорний... Що?

— Найближчі родичі?

— Максиміліан Закревський, опікун. Має на мене великі плани. За те, що він зробив для мене, я.... Стоп, не заговорюй мені зуби!

— Тільки він?

— Ще є його діти. Можна сказати, теж майже родичі. Його син мене ненавидить і ревнує батька до мене, а донька — ще гірше... Вона взагалі окремий фрукт. Чорт, чому я тебе слухаю? Чому відповідаю?

— Кава, — усміхається, ткнувши пальцем в чашку кави на столі.

— Хіба це в правилах світляків? — ставлю риторичне запитання. — Дивись, ще виженуть, жовторотику. Вважатимуть, що ти недостатньо білий і пухнастий! Вчиняєш як якась Долорес Амбрідж, не надто ницо? Ох і відіграюсь я на тобі вже на днях, тільки дочекайся...

— Зараз буде повтор статті сто п’ятдесят чотири, а ще, можу приписати «погрози», — усміхається у відповідь. — Друзі?

— Ми з тобою? — перепитую. — Скоріше сонце зійде на заході і сяде на сході, ніж темний і світлий подружаться...

— Досить цитат з серіалів! — схоже, у жовторотика уривається терпець. — Розкажи про своїх друзів!

— Вважаю, що покладатись можна тільки на себе. Друзі взагалі штука непрактична, — позіхаю. — А коли обід?

— За півгодини, — каже, подивившись на годинник. — Стоп! Тут тобі не ресторан!

— Який там ресторан,  — зітхаю.  — Ви навіть на забігайлівку не тягнете.

— Хочеш ще одну статтю?

— Сам винен, не треба було верісатум підливати.

— Дивлюсь, ти фанат Гаррі Поттера, — усміхається. — Що зі здібностями? Чуєш змій, як він?

— Навіть під сироваткою правди не скажу. Дізнаєшся, коли спробуєш мене впіймати наступного разу, добре?

Нагадаю, це не уривок тексту)) але тут є деякі спойлери про мого персонажа і сюжет))

Ну і ще дам вам обкладинку, який більше передає справжню атмосферу новинки +_+. Думаю, через день-інший дамо вам анотацію та реальні уривки)) Ну і закрила авторів... Самі розумієте чому)) Поки що це секрет)) 

Ну як вам персонаж? Обкладинка? Є ідеї, про що буде роман?))