Страшна новина!

Всім привіт!

  Я звісно ж, пожартувала.))) Новина, яку хочу зараз розповісти зовсім не страшна. Навпаки, радісна. Бо вже цього тижня, як і обіцяла, почну публікувати новий любовний роман. Так. Ця ідея вже довгенько крутилася в мене в голові, а тепер хочу поділитися нею з вами.

  Але, пожартувала я так неспроста. А тому, що нова книга називається

«Остання дружина страшного»

  От так. Не знаю, чи вже говорила вам, що моя улюблена казка «Красуня і Чудовисько». Може тому мене знову тягне писати щось таке. Хвилююче і таємниче. Але, запевняю вас, книга мало чим буде схожа на мою дилогію «Красуня і Чудовисько». Тут будуть зовсім інші герої і обставини.

  Дуже сподіваюся, що ви не проти, коли в історії буде трохи драматизму. Але постараюся, щоб сюжет був розбавлений і радістю, краплинами гумору (зокрема сільського), ну і романтикою, це ж надважливо. Правда?)))

  По секрету скажу вам, що деякі сюжетні повороти і характери персонажів будуть цілком взяті зі знайомих мені людей. Хоча, роблю так частенько, але цього разу такого буде більше.

  Отже, що буде в новій історії:

Сільська дівчина сирота, яка мріє кардинально змінити життя;

Нахабні мажори;

Таємничий молодий вдівець зі старого замку;

Несподівані повороти і небезпеки;

Таємне, яке стає явним;

Багато романтики. (Це моє улюблене  ☺☺☺ ).

Як вам такий набір? Сподіваюся, цікаво. Тоді дуже чекаю вас на сторінках новинки.

А ось цитати:

  Високий шатен дочекався, коли всі покупці вийшли і підійшов до каси, за якою стояла Таня. Оперся на вітрину. Розслаблено прозвучав глибокий бас:

̶  Ну, привіт, красуне. Скучила? — дівчину, як громом вдарило. Коли нахилився, скривилася, відчувши запах алкоголю і цигарок. Підняла на нього очі. Мовчить. Крутить в руках маркер, яким писала ціни на ящиках з печивом. Не знає, що робити. Серце вискакує. Дорош примружився, ледь посміхається, відверто розглядає струнку фігурку продавчині в синіх джинсах, светрику і фартушку.

̶  Таню, ти, що не впізнаєш старого друга? Не вірю. Скажи щось. Чи ти дар мови втратила, коли побачила, який класний хлопець приїхав до вашого задуп’я?

̶  Вйо! Пішов! Давай пробіжимося, тільки ми і вітер! — кінь радо рвонув уперед, аж земля з під копит полетіла. Такий же свободолюбний, гарячий, як його вершниця. І так само постійно обмежений, запряжений, прив’язаний. Ох! Лиш зараз обоє можуть хоч на трошки ковтнути волі, відчути вітер. Дихати на повні груди і забути про все, що залишили там, у селі. Хай. Тут немає крикливих, п'яних дядьків, зухвалих мажорів, немає важкої роботи, батогів і приниження. Тут вони вільні, щасливі.

̶  Вперед! — дівчина прихилилася до спини жеребця і чимдуж поскакала дорогою в напрямку старого замку Виконських.

̶  Ви приїхали до нашого замку? Хотіли побачити? — не втрималася, запитала. Цей не дуже старий палац, що неподалік їх села ввесь оповитий історіями і страшилками. Туди тепер мало хто має доступ. Тим загадковіше. Люди чого тільки не розповідають про це таємниче місце.

̶  Так. Але непросто побачити. Я хотіла поговорити з господарем, — відповіла жінка, дивлячись, як Тані готує їй каву. Ну, це вже взагалі... Поговорити з тим типом? Про що? Дівчина дуже здивувалася.

̶  Ви, що з газети якоїсь? Пишете про різні цікавинки?

Не забудьте підписатися на мою сторінку, аби не пропустити оновлень.

Будьте здоровенькі і хай в вашому житті не бракує тепла і миру.

З любов’ю, Лана Іссан.