Остання глава книги " Я знав тебе завжди"

Котики, доброго вам часу дня. Сьогодні я опублікую останню главу)  Дякую усім за прочитання. Сподіваюсь історія вам сподобалась. Чим усе закінчилось - дивіться на моїй сторінці.

"Вона повернула голову, помітивши мене. Вона кинулась у натовп щоб змішатися з ним. Я побіг за нею кожного разу викрикуючи її ім’я.

-Даша, куди ти біжиш?

Оточуючі дивилися на мене дивакувато, але зараз це не мало сенсу для мене.

-Куди ти?- Усе не переставав я

Але усе ж таки наздогнав її. Схопив за плечі і струснув

-Куди ти? Чого ти втікаєш знову?- Я кричав і в цей час пішли сльози. Це було вперше для мене, відчуття відчаю.

Вона стояла, опустивши погляд, і плакала.

-Я більше так не можу, не можу,- кричала вона мені.

У мене все крутилось довкола. Як?

-Я більше не хочу, не можу….- тільки чув я ці слова"

Продовження уже сьогодні)

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Візуали та прохання
Вітаю! Не знаю, коли ви подивитеся це, але сподіваюся, що не пройдете повз! По-перше, як і обіцяв, візуали до 4 маленьких творів. Ви можете прочитати їх усі, напевно, за пів години. Але, не дивлячись на їхню легкість у плані
Роман і казка — чекаю вашої думки
Друзі, вітаю! Щойно виставила на Букнеті ще один роман та казку, і дуже хочу поділитися з вами цими історіями! - Роман «До світанку» — історія про втечу від війни, материнство, любов і пошук себе у новому
Минуло вже чотири роки, я змінилася...
Привіт!!! Не пропустіть - знижка! Спадкоємець мафії - Тобі доведеться народити мені дитину! - Не прохання, безжалісна умова. Ціна за допомогу. - Ніколи! Ти не примусиш мене! - Раніше у мене чудово виходило, - упирає кулаки
Відгук-рефлексія: Жива Хроніка
✅Книга: Жива Хроніка — на перетині світів. ✅Автор: Ромул Шерідан. ​Вдячна автору за його неповторний стиль написання. Жива Хроніка як терапія почуттями: чим більше Ви поламані, тим тепліше будете відчувати тепло.
Новий розділ вже на сайті❤️спека...
Привіт, мої любі Спокусники! Продовження вже на сайті «У ліжку з босом» Тріс стояла на порозі в одному тонкому шовковому халатику. Сонна, розпатлана і така неймовірно мило-зваблива, що я ледь не забув, як дихати.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше