Перший сніг і хороші новини!

Вітаю всіх, хто залишається у світі літератури незважаючи ні на що. Найперше висловлюю подяку всім, хто мене підтримував доки я пізнавала  всі «радощі спілкування з хворобою». Приємного мало, але ж який неоціненний досвід. Як каже моя мати: «напиши про це книгу». Можливо, колись… у жанрі пригодницького фентезі. Головне, щоб не реалізм. Бо і ворогу не побажаю пережити все те, нехай і очима персонажів. Усім міцного здоров'я і віри в краще!

Коли на календарі зима, а за вікном сипле лапатий сніг на душі царює спокій, бо все на своїх місцях. От і авторка мусить бути на своєму місці – за комп'ютером, мордувати клавіатуру аби книга швидше обросла новими розділами. Бажаю всім і собі безперебійного електропостачання, гарного сигналу Інтернет та кам'яних сідниць. Бо ж роботи попереду чимало: мені писати, а вам читати. На вихідні трішки відпочинимо, наберемося сил, а з понеділка мерщій до роботи:)

А поки як дрова для полум'я натхнення маленькі успіхи у всесвіті роману «Новорічна вітрина». Вашими вподабайками набрали вже 91 зірочку. Ще трішечки і будемо святкувати свою першу сотню. Лічильник прочитань дістався позначки у три тисячі і впевнено крокує далі. Родина читачів налічує більше сотні, але ми з нетерпіння чикаємо на поповнення. Долучайтеся, читайте, коментуйте. Створімо нашій правильній дівчинці Марині справжнє новорічне диво.

І на останок  уривок:

По Марининому обличчю потекли сльози. Ніхто тих сліз не ловив, не стримував. Марина поглянула на бабусин кришталь. В ньому ніби відобразилися два силуети. Марина відчула під пальцями натягнуту  теплу шкіру.

 

– Диви як вони раді, що ти прийшла, – посміхнулася Світлана з минулого. – Вони зараз проб'ють у мені дірку.

– Вони хочуть привітатися, – посміхалася у відповідь Марина  з минулого. – Привіт мої хороші, привіт мої кохані, – Марина цілувала живіт в місцях де з'являлися маленькі горбики.

– Ти їх розпестиш ще в утробі, – скаржився брат. – Що я потім буду робити з такими непослухами?

– Мені віддаси, – сміливо відповідала Марина. – Це взагалі несправедливо. Чого тобі два, а мені жодного? Я теж хочу. Віддай мені одне.

– Не будь ледачою і зроби собі сама, – показав брат язика.

– Не хочу сама, – заскиглила Марина. – Я ось цих готових візьму. Так мої солоденькі? Тьотя Марина вас забере собі, щойно ви залишите мамцю.

– Ото я погляну як ви всі будете з ними сидіти, – похитала головою Світлана й прикрила свій живіт ковдрою.

 

Марина закрила обличчя долонями. З її очей текли все нові і нові солоні краплини. По одній сльозі на кожен горбик на животі Світлани, що встиг вилізти та сховатися за ті короткі місяці життя її племінниць.

Читати заходимо сюди: «Новорічна вітрина».

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Вітаю. З радістю читаю продовження.

avatar
Колесник Марія
05.12.2021, 20:33:03

З нетерпінням очікуємо на нові розділи.

avatar
Рома Аріведерчі
04.12.2021, 14:29:16

Вітаю з одужанням! Книга у вас виходить чудова. Бажаю їй ще багато читачів, вона того варта :)

Рома Аріведерчі, Дуже дякую за підтримку :)

Інші блоги
В Тіні. Глава 24 вже на сайті. Вампіри.Кохання.
Шановні читачі, 24 глава фентезіного роману "В тіні" вже на сайті. Ми поступово наближаємося до балу вампірів, де нас чекає багато сюрпризів. Інтриги в клані продовжуються, але чим це обернеться для наших героїв?
ШІ vs авторське оформлення
Шановні автори та читачі Букнету, що ви думаєте щодо облкладинок зроблених AI vs авторський коллаж? Нещодавно шукала щось почитати і звернула увагу - все більше обкладинок для творів створені штучним інтелектом. З одного
Знижка на любого недруга
Вітаю, любі читачі і читачки! Сьогодні діє знижка на ніжну і милу історію про непрості стосунки — “Любий недруг”! Запрошую скористатися нагодою і придбати, якщо ще не читали цей роман! Анотація: Він був справжнісіньким
Полум'яний привіт
Слава Україні! Передаю усім полум'яний привіт. Затримувати вас довгими сентенціями не буду. Оскільки маю багаторічну традицію давати на кожну нову сотню добровольців, що підписалися на мою сторінку, знижку
дозвольте поділитись з вами особистою історією
Мені років 10, я приїхала на літо до бабусі. Це невеличке село міського типу, хтось ще таку назву пам'ятає?) Це інший регіон, а тому тут інші традиції. Якщо в місті я ніколи не чула про те, що на Івана Купала палять відьму,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше