Привіт, мої прекрасні!

І ось, коли всі автори пишуть у себе в блогах про чорну п'ятницю та мегазнижки, я вирішила порекомендувати вам книгу автора, якого сама відкрила для себе випадково.

Зізнаюся, що я не фаворит фентезі, але, якщо воно приправлене любов'ю, то можу захопитися!) Саме це сталося зі мною сьогодні, коли натрапила на Полонянку володаря Прикордоння своєї талановитої колеги Олесі Лис.

Я наче потрапила у світ книги та уявила себе на місці принцеси. У авторки неповторний стиль та манера подачі тексту. А втім, ловіть смачний уривок та переконайтеся в цьому самі...

- Швидше, принцеско! Мені ніколи з тобою тут няньчитися, - прогарчав він, сіпнувши мене за руку.

Я спіткнулася на рівному місці, і друга рука Арети відразу обвилась навколо моєї талії. Дихання завмерло десь під ребрами, і розбіглося лоскітливими струмочками.

- Під ноги дивись! - їдко процідив, тягнучи мене далі коридором.

- Якщо я вас так дратую, то навіщо ви мене забрали? Компанія сера Даворса мене особисто влаштовувала набагато більше, ніж обід із лордом Прикордоння.

Його, зважаючи на все, моя присутність явно не тішила.

- Ти справді не розумієш? - різко зупинився і розвернувся до мене, хапаючи за плечі. Гарячі пальці буквально вп'ялися в мене, на межі дискомфорту та болю.

- Чого? - хрипко прошепотіла. Наші обличчя були настільки близько один до одного, що я могла розглянути яскраві іскорки в тернових очах. Вони спалахували, наче зірки, заворожували та гіпнотизували. Дихання грудкою зібралося в горлі, стиснуло горло, заморозило зв'язки. Все я розуміла... Просто вірити не хотіла, думати про це не хотіла, і чути це теж не хотіла.

- Тебе намагалися вбити, принцеско! Навіть тут, у Таканіві. У моєму замку. Конгі врятував тобі життя, перевернувши кашу, але ти вперто знову і знову наступаєш на ті самі граблі…

Анотація до книги "Полонянка володаря Прикордоння "

Аріель:
Я змалку звикла бути розмінною монетою. Хіба не для цього народжені принцеси? Ця проста істина, вбита в голову з дитинства, не дозволяла навіть мріяти про іншу долю. Але одного разу мені нагодився шанс змінити своє життя. І я не маю наміру ним знехтувати. Тепер головне, не закохатися в того, хто викрав мене напередодні мого власного весілля. Адже для нього я також лише засіб для досягнення особистих цілей. _____________________________________________________________
Шин:
Мій народ для мене понад усе. Навіть понад власні бажання і почуття. Але коли в моїх руках опиняється принцеса ворожої країни, я все більше починаю шкодувати про те, що народився правителем Прикордоння.