Привітики! У нас продовження Різдвяної історії та Хепіенд. Сподіваюсь, що вам сподобається розв'язка цього дивовижного дива)) 

Уривок:

– Я не знаю, – чесно відповідаю. – Може нам краще розлучитись, – опускаю погляд в підлогу. 

– Ні! – різко випалює він. Я здригаюсь. – Цього не буде. Навіть не думай про таке. Тобі погано зі мною? – запитує сідаючи біля мене навколішки та знову бере за руку. Погладжує великим пальцем мою долоню. От подобаються йому мої руки, що ж поробиш. 

– Не в тому справа, – важко зітхаю. – Ми чужі, різні. Я тільки розійшлася з хлопцем. Він був моїм першим. П'ять років не можна забути, – проводжу іншою рукою по його щоці. Чоловік закриває очі. Насолоджується моїм дотиком. 

– Я розумію, але не хочу. Я в трезвому умі женився з тобою, – цілує мою долоню. 

– А, я от, ні, – хитаю головою. 

Ми мовчимо. Розуміємо, що ситуація, що склалась, відверто кажучи, не дуже з приємних. Він поводиться, як справжній чоловік і мені це лестить. Навіть дуже, але є одне але... Ми чужі. 

– Давай вчинимо так. Два тижні. Ти даєш нам два тижні терміну стосунків. Якщо щось піде не так, я дам згоду на розлучення. Зараз же, я прошу тільки провести Різдво разом, – його голос тремтить. Кадик сіпається. Я розумію, що йому важко. Це так дивно. Все не зрозуміле...

_______________________________________________________________________________________

Мені сумно розлучатись з цими героями. Вони так полюбились моєму серцю. Стає навіть сумно. Але нічого. Скоро у нас з'явиться не менш цікава історія, яка запалить тут все. 

Гарного та теплого дня. 

Ваша Марі