Змучилась щось вигадувати

Тож, просто привіт усім!

Вийшла в ефір, щоб розповісти, що сьогодні діє знижка на "Сльози короля, усмішка королеви". Тільки-но пролиснула мої улюблені глави. Без зайвих скромностей можу сказати, отримала насолоду від зустрічі з мої улюбленцями. Хоча я всіх своїх героїв щиро люблю. Насміялась з епілогу. Зараз покажу вам уривочок, що мене насмішив:

"Висока струнка блондинка з дивовижними яскраво-синіми, як весняне небо, очима і сильним красивим тілом стояла на палубі корабля, що швидко розсікав безмежну та здавалося неосяжну  морську блакить. Поруч з нею знаходився красивий молодий чоловік з прекрасним могутнім тілом професійного воїна.

   Корабель весело гойдався на невгамовних хвилях, а молодий чоловік геть не так весело конвульсійно здригався всім своїм могутнім тілом, перехилившись через борт. Він "кормив рибок" вже не перший день, від чого був геть знесилений й виглядав, м'яко кажучи, не дуже.

   — Горде, бідося моя! — звернулася до нього дівчина. — Та коли ж ти уже звикнеш до цієї хитавиці? Бідненький мій хлопчик! Хто б знав, що це таке буде! Я більше за Еббі переймалася. А воно бачиш як. 

    Вона поглянула на маленьку чорняву дівчинку з дивовижно красивими оченятами й ідеально рівним носиком, яку тримала на руках. Дівчинка була абсолютно спокійна й безтурботно гралася білявим волоссям Лії.

   — Так, моє зайченятко? — посміхнулася Лія до малечі. — Погано нашому Гордусіку. А нам нормально. Моя ж ти розумничка! А де це наша годувальниця, а то у мене вже руки відвалюються. Манюня, манюня, а вже такий камінчик!

   — Давай я її потримаю, — почувся за спиною голос капітана. Він якраз з'явився на палубі зі своїм вірним Леко. 

  Капітан обережно взяв у Лії  манюню. В його величезних руках вона здавалася геть крихітною. Цей велетень якось відразу закохався в малу пустунку. І це в них було взаємно. От і зараз вона відразу посміхнулася йому та потягнулася до його губ. Вона дуже любить, коли він їй робить "бр-р-р!"

— Ти бува не вагітний, Горде? — загиготів Леко. — Ліє, а вам не зарано другого заводити? 

  Та мимоволі посміхнулася. Горд зиркнув на дівчину і в його погляді було щось типу:  "На моєму місці повинна була бути ти!" А Леко продовжив його діставати.

   — Але ж мала на тебе схожа! Вся в татка! — абсолютно серйозно сказав він. 

   Горда вкотре скрутило й він знову швидко нахилився "подивитися на хвильки".

   — А я оце дивлюся на неї, дивлюся, і ніяк не допетраю, на кого ж вона більше схожа! — сказав капітан. — Наче й від Лії щось є. Губи дуже схожі. Брови… Але ні. Ти таки правий, Леко! Більше все таки на Горда. 

   — Ага! — донеслося десь з-за борту. Горд випрямився зі словами: — А на кого ж ще вона повинна бути схожа?"

(Що в цьому смішного, звичайно, краще зрозуміють ті, хто читав. Це такий тонкий натяк ; )

Книжка класна. Аж захотілося написати продовження. Може так і зроблю, коли покінчу з

"УПСіком".

Доречі, сьогодні о восьмій вийде чергова глава, вже четверта. Називається - "Він сказав "ТАК".  

Це вам ще один тонкий натяк.

Все, люди, що хотіла сказала, наче нічого не забула. 

Сподіваюся, у всіх все добре, всі живі-здорові. Принаймні щиро всім цього бажаю.

Гарного дня всім добрим людям!