Коли все раптом навалюється, здається, що не видно світла в кінці тунелю. Світогляд звужується лише до вирішення нагальних проблем і сну. Встигнути, зробити все вчасно, дотриматись дедлайнів. В такі часи хочеться просто забити на все та лягти спати. Ну типу, прокинувшись, побачити, що всі проблеми вирішені. Хтось (невідомо хто та за яку плату) вирішив/зробив/написав, а тобі так гарно, весело.

Але зась! Сідаєш і пишеш. Заварюєш цикорій і знову пишеш. А потім йде черга шу пуеру, і знову пишеш. Бо хочеться, до душа вимагає. А сперечатись з душею не треба, не треба. 

А щоб трішки підсолодити пілюлю, можна почитати щось цікаве. Наприклад, про людину, в якої справжні проблеми, а вона – нічого, тримається, ще й бешкетує. Наприклад, Оксана з твору «Станцюй мені свій світ». Запрошую на п’ятничні читання!