Львівські легенди оживають!

Друзі, сьогодні на мою книгу "Шенборн" діє знижка. Тому запрошую придбати за зниженою ціною і поринути у таємничий світ. 
 
Уривок: 
— Ти щось шукаєш?
Жіночий голос змусив смикнутися. Я обернулась, але нікого не побачила.
— Хочеш, я допоможу тобі?
— Хто Ви? — нервово запитала я, підводячись на ноги, й оглянулася. 
З-за каменю, прямо навпроти мене, постала жіноча фігура у довгій чорній сукні. Вона мала світлу шкіру і руде волосся, пасма якого сягали самої талії.
— Показати тобі, де вона? — адресувалось мені чергове запитання.
— Не знаю, про що Ви. Я просто загубила сережку й намагаюся її знайти, — відповіла небажаній співрозмовниці, намагаючись зберігати спокій.
— Я знаю, — жінка попрямувала алеєю вправо від мене.
Ідучи за нею, я помітила, що на її сукні є ледь помітні сліди крові. Через це сильніше стиснула в руках лопатку, щоб у разі неприємностей захистити себе.
— Ось вона.
Незнайомка зупинилася на доріжці з бруківки, а по два боки від неї стояли кам’яні статуї дівчат.
— Де? — з осторогою спитала.
Рудоволоса дивачка опустилася на коліна і провела рукою по бруківці.
— Тут, зовсім близько.
Я обережно підійшла й опустилася біля неї. Намагаючись видерти з землі цеглину, неабияк подряпала руку і поламала відрощені нігті. Подумки лайнулася, але все ж дістала ту цеглу. Піднявши голову, я помітила, що жінка стала трішки далі, споглядаючи за мною. Потім зауважила на ній червоне намисто, яке обхоплювало її тонку шию. Воно закривало всі груди, тому я здивувалася, як не побачила його раніше.
— У вас гарне намисто.
Ледь помітна посмішка промайнула на блідому обличчі.
Зрозумівши, що розмови у нас не вийде, почала лопаткою збивати землю у місці, де вийняла цеглину. Не минуло й п'яти хвилин копання, як я витягнула на лопатці чорну від бруду сережку. Мої пальці з поспіхом почали очищати її у пошуку червоного рубіну, але даремно. Масивна знахідка круглої форми, розміром п’ять-вісім сантиметрів, була повністю із якогось темного металу. На ній були вигравіювані квіти й жодного камінчика.
Нова знайома, яка ще недавно стояла недалеко від мене, покрокувала далі по алеї.
— Якщо захочеш більшого, — обернулася і глянула просто мені у вічі, — приходь за другою.

Продовжити читати



В книзі є:
#вибір між коханням і статками
#студенство
#реальна легенда роду Шенборнів 

З любов'ю Мартін Штарк!