Тік-так, відкривай, три бажання зможеш загадати...
Коли вже тягнусь до кришки, голос раптом продовжує клятий куплет:
Тільки пам’ятай,
Що страждання
Можеш цим завдати...
Ці слова мене зупиняють, але буквально на секунду. Ні, якась там скринька не налякає мене, це все просто гра.
Киввнувши собі, все ж відкриваю скриньку, і знов чую голос.
Тік-так, загадай
Все що хочеш,
Можу я дістати,
Тільки пам’ятай,
Що страждання
Можеш цим завдати...
— Ну і ладно, нехай, пограю за вашими правилами, — говорю вголос, намагаючись приховати чи то роздратування, чи то занепокоєння.
Бабця ніколи не була жартівницею. Однак, це точно чийсь жарт.
Добре, зараз загадаю щось нездійсненне і все, гра не вийде.
Усміхнувшись собі, говорю вголос:
— Хочу, щоб під лівою подушкою того дивану, — вказую пальцем на диван, — виявилось дві, ні, п’ять тисяч сто тридцять три гривні і тринадцять копійок!
Навмисне загадую таку кількість копійок, яку неможливо дістати зараз, бо ці монети вже вийшли з обігу.
Та й взагалі, я ж прямо зараз дивлюсь на диван, на цю саму подушку...
Тік так, діставай:
Одне бажання
Час порахувати...
— Ну так, авжеж, — усміхаюсь і впевнено йду до дивану, разом зриваючи подушку.
Купюри і копійки розлітаються в різні боки, а я шоковано дивлюсь на все це ніби в сповільненій зйомці.
Дзвін копійок об підлогу відбивається луною у вухах і стоїть там ще пару митей.
Навіть не знаю, що думати.
Але ж сума, сума не може співпасти....
Читай "Скриньку бажань" вже зараз!
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати