Привітик! Довго мене не було чути. Трішки муз підвів. Нічого. Повернувся і не дає тепер мені всидіти на місці. Хочу повідомити, що сьогодні завершилась моя книга: Проблеми? Та я вас прошу! І сьогодні ж завершиться ще одна моя книга: Відшукай мене у своїй пам'яті. Також на неї підніметься ціна, тому поспішайте прочитати за старою ціною. 

Ну, й ще одна новина. Хочу повідомити, що маю для вас новинку. Вона вже є на сайті і чекає на вас. Я хотіла написати щось подібне вже давно, але щось не доходили руки, але тут я не встояла. 

Ця історія полонить ваші серці. Моє вже заполонила. Я не можу відірватись від неї. Не можу дати їй спокій. Вона моя нова натхненниця, яка повернула мене до життя. 

«Хто ховається вночі... раз, два, три, це будеш ти...» – мої руки починають трястись. В очах стоять сльози. Я не розумію, хто це, що він хоче. Грубий голос маніакально повторює цю пісню уже кілька тижнів і я просто в паніці.

 – Хто ти? – запитую тремтячим зірваним голосом і тіло пробиває дрібним ознобом.  

– Раз, два, три, чотири, п'ять, я іду тебе шукать... – не реагує на моє запитання та продовжує співати. Глухий божевільний сміх, який глушить мій навколишній світ, я втрачаю себе, контроль і впадаю в істерику.  

Упродовж двох тижнів в один і той самий час, мені телефонують з різних номерів та пробують злякати. Спочатку я думала, що це жарт, але з кожним днем голос ставав злішим, жорстокішим і божевільнішим. Я перестала спати по ночам. Перестала дихати свіжим повітрям, бо забиває від страху легені. Для мене перестало світити сонце. В ночі, я здригаюсь від кожного шороху та звуку мотору. Життя стало схожим на пекло і все через прокляте завдання, яке я була змушена взяти зі своїм напарником Ріком. 

_______________________________________________________________________________________