Анонс нижче. 

Не одне сталіття жінки боролись за право отримувати освіту на рівні з чоловіками та здобувати професії. Україна не стала виключенням і наші дівчатка так само уступали сильній статі в правах.

Початок громадської освіти жінок у Російській імперії пов'язують із правлінням імператорки Катерини II, коли за проєктом І. Бецького 1764 організовано Виховне товариство шляхетних дівчат (Смольний інститут) — перший державний жіночий середній навчальний заклад. В Україні інститути шляхетних дівчат з'явилися на початку 19 ст. з ініціативи та коштом місцевого дворянства: у Харкові (1812), Полтаві (1818), Одесі (1829), Керчі (1836), Києві (1838). Їх метою була підготовка «гарних дружин і корисних матерів родин». Це були закриті навчальні заклади, розраховані на доньок дворян, офіцерів та купців 1-ї і 2-ї гільдій. Оплата навчання в інститутах була доволі високою — від 650 рублів на рік у Харківському до 1000 руб. на рік в Одеському. Приймали учениць у віці 8—12 років; повний курс був 6-річний із поділом на 3 класи. Основна увага приділялася гуманітарному й естетичному (музика, танці) напрямам освіти, домоводству та рукоділлям. Існував педагогічний клас (клас пепіньєрок), що давав диплом домашньої вчительки. У 1850-х рр. внутрішнє життя інститутів було реформоване в напрямі уніфікації. На вимогу громадськості окремі з них (Керченський) стали напіввідкритими. Поряд із державними дівочими навчальними закладами в кінці 18 ст. діяли приватні жіночі пансіони — закриті навчальні заклади. Засновниками їх були іноземці, переважно французи.

Дівчата з духовного стану могли отримувати освіту в жіночих єпархіальних училищах (середніх навчальних закладах), що відкривалися при церквах і монастирях. Угадайте кого там готували... правильно, дружин священників.

У школах день починався з молитви, розклад узгоджувався з релігійними святами. 1858 з ініціативи професора педагогіки М.Вишнєградського був реалізований проект організації відкритих жіночих училищ для всіх станів (з 1862 — маріїнські гімназії). В Україні така гімназія була заснована в Києві 1859 (заняття почалися із січня 1860) за сприяння київського губернатора І.Фундуклея, котрий пожертвував 2 кам'яних будинки та зобов'язався щорічно вносити 1200 руб. на рік на її утримання. 

Ми з Марі Керімей не гаяли часу, і звісно всю цю інфомацію вивчили, опрацювали. Та створили першу гімназію для українських відьмочок. 

Вже з наступного тижня стартує премєра історії. 

Анотація книги Гімназія для відьмочки

У Євдокії Косач після загибелі батьків невеликий вибір в житті - шлюб чи навчання. Опікун влаштовує їй заручини із бридким старим багатієм. А для навчання в гімназії у Євдокії занадто слабкий дар. Проте на час навчання зупиняється виконання всіх договрів, і дівчина вбачає в цьому єдиний посіб відсторочити шлюб з тим, хто використає її як магічну батарейку. Справа за малим - пройти вступні іспити, переконати ректора Азарія Холодного прийняти її на навчання і виділити на неї кошти з опікунського фонду. А потім теж все просто - вчись на рівні з однокласниками, полюй на нечисть на практиці, здавай іспити, і головне: не смій закохуватися в ректора. 

Заінтригували? І то ви ще нашого відьмака-ректора не бачили.

Тож хутенько підписуйтесь на наші сторінки, щоб не пропустити старт історії, та багато цікавинок в блогах.