Добрий вечір, мої любі читачі! Знову моя Муза, яка так довго мовчала надихає мене на твір Таємниця Сизого озера. Ось невеличкий уривочок.

- Коли ми гралися з Вією та Артваном у саду, припливла мурена від дядька водяника. Принесла листа, що мені час вирушати додому. – Оповідав Іванко.

- А хто такі Вія та Артван – зацікавлено запитала Оля.

- Це діти морського царя, русал і русалка, мамо. Андерсен правду написав. Пам’ятаєш ти мені читала про русалоньку. Так ось, це була Вія. – Спокійно і з повагом сказав Іванко.

- Не може бути! – Оля була вражена.

- Чому ж? Може. Ще мені сказала Младуся, чи то пак Мілана, що ти вроджений маг, але хтось забрав твою магічну енергію. – мовив Гнат.

- Можливо й так… - задумливо протягнула Ольга, - пробач, я тобі не казала, але в дитинстві я була тиждень у комі, хоча видимої причини для цього не було.

З вас підписка і коментар