Важлива новина!!!

Ой, навіть і не знаю з чого почати)))
Напевно, почну з головного - сьогодні на сайті з'явився останній розділ "Перевиховання мамусиного синочка". Ось вам невеличкий шматочок, який сподіваюся, вас потішить)))

Макс навіть сказати нічого не встиг, коли вона підійшла до нього, і, штовхнувши всередину, сіла зверху, притиснувшись до губ. Від несподіванки він відповів на цю ласку, а потім стис руки на її стегнах. Він навіть не міг зрозуміти, як довго вони цілувалися, коли Віола раптом відсторонилася і, важко дихаючи, запитала:

- А тепер подумай, чи стала б я робити щось подібне, якби дійсно вважала тебе мамусиним синочком?

- Ти про поцілунок або про дивовижні перегони? - хрипко засміявся.

- Вибирай сам - відповідь буде тією ж самою, - вона дивилася йому прямо в очі, то ж в тому, що говорить правду, сумнівів не залишалося. Потім вона продовжила: - Макс, ти маєш право злитися на мене. Я була набитою дурепою, але, повір - сказала все це зі злості, коли ти відшив мене вперше. Це було до того, як я дізналася тебе справжнього. Якби хтось запитав мене, який ти, то тепер ніколи б навіть жартома не сказала нічого подібного. Тому що знаю, що це не так. Як і ти тепер знаєш, що я не та безмозка дурепа, якою ти мене вважав раніше. Це було наше враження один від одного, яке виявилося помилковим. Але ким ми будемо, якщо ці помилки перекреслять все те, що може бути між нами? Не знаю, як ти, а я не хочу цього.

Мовчання затягувалося, і Макс буквально фізично відчував, як з кожною секундою пружина всередині Ві все більше стискається - занадто багато чого залежало від його відповіді. А що він міг сказати? Був згоден з кожним її словом - за власною образою і злістю навіть і не згадав, що спершу думав анітрохи не краще про Ві. Тільки різниця в тому, що вона про все забула, переступивши через таку дрібницю. Тому що знала, що не така, а він? Він ніби кожен раз боровся сам з собою, гризучи себе сумнівами, чи не переходить він грань звичайної синівської любові, погоджуючись на все і йдучи на поводу у бажань матері. Навіщо йому це?

Дідько! Та, хіба Ві однією своєю появою не довела, що він не такий? Він впустив її у своє життя, знаючи, що це не сподобається Жанні Олексіївні! Відшив Машу, яку мати вважала найкращою партією! Йшов наперекір бажанням матері й чинив так, як вважає за потрібне! І все це - він сам! Всі ці вчинки робив він, і вибір теж робив він! Дівчина ж стала його вірним супутником у всьому, підтримувала в будь-яких, навіть найдурніших бажаннях і допомагала зрозуміти, чого хоче він.

Виходить, весь цей час, він сам себе накручував? Боявся стати тим, ким не був ніколи?

- Ві, вибач мені, - від усвідомлення всього, стало соромно. Він притиснув її до себе і відчув, як дівчина обіймає його за шию. - Твоя правда, минуле, тим паче таке дурнувате, абсолютно не варто того, щоб через нього ризикувати всім. І я не хочу бути останнім йолопом, який зробить це. Я хочу дізнатися, що ж буде далі між нами, - він говорив це щиро, але потім, ніби показавшись собі самому дуже смішним, додав: - Та й не можна ризикувати життями інших - сумніваюся, що хтось ще витримає такий спосіб примирення.

Чи це все? 
Аж ніяк! Вже через кілька днів опублікую епілог - дайте лише зібратися з силами))) Після цього книгу буде завершено, а її вартість збільшиться, як це зазвичай і відбувається.

Ну й третє - це мій ювілейний, сотий блог))) Сподіваюся, я не дуже вам набридаю своєю писаниною)))