Добрий вечір, мої любі читачі! Сьогодні у моїй історії з'явилися загадкові істоти  - упирі. Здається вони не мають відношення до любовно - детективного роману. Аж ні. Мають. Хто ж ці упирі, ви дізнаєтеся з нового розділу.

 Хай буде світло

« Не про те думаєш, майор. Товариша рятувати треба, а тобі гульки на думці» - осмикнув сам себе, але покликав Поліну присісти поряд. Поклав хазяйновито їй руку на талію і присунув до себе. Сусідка глипнула на них невдоволено. Вона ж хотіла розповісти про все тільки Яцурі. На цей непривітний погляд, Андрій сказав, що від Поліни в нього секретів немає і не буде, а сам вкотре себе подумки облаяв, що досі не розповів про дружину і доньку. — Так ось, Андрієчку, ці «упирі» зайшли, а потім прийшов якийсь літній чоловік. Я так зрозуміла це їхній головний, бо сичав на них, що таке з квартирою зробили. Потім вони всі пішли, знову закривши двері тим «дивним ключем». — А чому упирі? – Спитав з посмішкою Яцура. — Тому що це було рівно опівночі. Нормальні люди у цей час сплять. — Так а ви чого не спали? – Знову спитав Андрій. — Та стара я вже, ночами спати, то водички попити треба, то почитати.