Не подобається погода? Не знаєте, як покращити настрій?

Прочитайте істрію про блакитні черевички або... змініть взуття. Долучайтеся до осіннього флешмобу від Мар'яни Долі "Перше знайомство героїв".

https://booknet.com/account/novels/view?id=327486

Блакитні черевички

"

Босонiж в пiжамi спустилася на подвiр'я. Присiла на лавочку, абияк витерла вологими серветками ноги. Взула блакитнi ботильони i пiшла вранiшнiм Києвом. Навiть в засмученому станi милувалася безлюдним мiстом. Завернула в невеличкий скверик i замислилися над своїм життям...
 З-пiд сусiдньої лавочки почула голос. Пiдбiгла, щоб допомогти чоловiковi пiднятися. Шкода стало старенького.
— Не сподiвався вранiшньої пори зустрiтися з добрим серцем.
— Прохолодно. Чому ви на вулицi? Немає житла?
— Майже так. А ти чому мерзнеш?
— Краще не питайте. Нецiкава iсторiя. Телефон i ключi в квартирi залишила. Повертатися лячно... А треба ж.
— Ну i вигляд у тебе!
— Що? На свiй подивiться! 
— Робота в мене така...
— Пiд лавочками спати? Що це за робота? — Настя голосно смiялася. Сама себе не впiзнавала. Не даремно говорять, що з ким поведешся, в того i наберешся. 
— Я актор... Тобто кiнорежисер. В образ втiлююсь.
 Настi стало шкода старенького. Навигадував казна що. Дома на неї чекали такi ж безпомiчнi батьки. Що тепер? До них повертатися? Але ж роботи в мiстечку немає.

— Георгiй Альбертович, — чоловiк простягнув брудну руку. 
— Настя, — довго вагалася, а потiм таки вiдповiла взаємнiстю. 
— Чому менi не вiриш? Вчорашнiй вечiр провiв з безхатченками, а ранок зустрiв з красунею. Ти бачила "Генерали пiщаних кар'єрiв"?
— Не пам'ятаю. Пiсню чула. Дуже гарна.
— То старе кiно, нехай. "Капернаум" бачила?
— Так. Дивовижний фiльм. Декiлька разiв дивилася.
— Знаєш, чому подiбнi фiльми пiдкорили серця людей?
— Гарнi сценарiї. Талановитi режисери.
— Так. Це правда. Але справа в iншому. Актори в тих фiльмах з народу. Безхатченки. Ось в чому успiх цих фiльмiв.
— Справдi? Не знала.
— Менi саме така акторка, як ти, потрiбна. Ходiмо на проби. 
— Ви що! Я не з безхатченкiв... Поки що.
— Не сприймай ти все буквально. Ходiмо!
Пiшла. В рожевiй пiжамi i блакитних ботильонах... "