Сьогодні я вирішила відкрити деякі свої секрети. Нещодавно мною був опублікований блог, у якому пропонувала відгадати хто написав той чи інший уривок у СЛР "Викрадач" , написаний спільно з талановитою Аделіною Янг. Отже, розкриваю головну інтригу.
1.Уляна сиділа при тьмяному світлі в сирому підвалі. За люком чувся гамір, сміх, гучні чоловічі розмови. Вона міцніше втиснулася у старий матрац, який лежав на підлозі та підтягнула ноги під себе. Закрила вуха руками, наче це може врятувати її від чогось.
Раптом люк, що слугував входом до цього підвалу, змусив її плечі здригнутися та широко розплющити очі. Впевненою ходою до неї наближався високий міцний чоловік, обличчя якого повністю покривала чорна маска. За останні дні Уляна чітко розрізняла їх за манерами, ходою, поведінкою, голосами. І добре пам’ятала, що цього слід боятися найбільше. (Аделіна Янг)
2. Її серце нестримно калатало, а у крові скажено вирував адреналін. Вдалося! Їй вдалося вибратися зі своєї в'язниці. Полегшено зітхнула і роздивилася навколо. Перед очима простягнувся коридор, а над люком нависали сходи, які вели на другий поверх. Навпроти себе помітила двері, що здавалося, виходили на вулицю. Не втрачаючи дорогоцінні хвилини, вона побігла до них. Коли свобода видавалася такою близькою, несподівано відчула на своїй спині чужі руки. Хвиля страху одразу оповила тіло. (Кристина Асецька)
3.Не стрималася та почала хаотично цілувати його обличчя. Лоб, щоки, ніс – її губи жадібно торкалися до всього. Легкий стогін з Максимових вуст змусив дівчину зупинитися та відхилитися. Уляна відчула як тремтить її тіло, страх за коханого повністю проник у розум та малював найгірші картинки. Краще, щоб це її поранили, вона б залюбки помінялася з ним місцями. Тугий клубок болю перчив у горлі, душу розривало на шматки, а сльози товстою пеленою застилали очі. Десь далеко лунали збентежені голоси, дівчина навіть нікого не чула. (Кристина Асецька)
4. - Надіюся, ти не випустиш мене, - сказала Уляна, відходячи на потрібну відстань.
- Ніколи не випущу й не відпущу, - впевнено заявив Омелян: - і не сумнівайся у цьому більше.
Уляна підбігла та стрибнула, не боялася, бо довіряла йому. Вірила, що не образить та не відпустить. Омелян спіймав та, тримаючи міцно за тоненьку талію, підійняв високо. Він не поспішав кружляти, пильно вдивлявся в очі, наче намагався заглянути в душу та достукатися до її серця. Хотів одним поглядом причарувати, розказати про свої почуття та показати серйозність намірів. А вона не дихала, не рухалася, повністю довірила себе йому. Здавалося, цю магію, яка виникла між ними, нічого не зможе зруйнувати. І лише голос Ірини нагадав обом, де вони зараз знаходяться. (Аделіна Янг)
5. Уляна не дихала, тремтіла, ноги підкошувалися. Відчувала небезпеку, але разом з тим спрагу до невідомого, бажаного, жаданого. Вона не відводила очі від небесного погляду, і дозволила полонити разом з тілом свою душу та серце. І він не стримався, поцілував. Спочатку ніжно, неквапливо, щоб не сполохнути. Не побачивши спротиву, цілував вимогливіше та наполегливіше, вдихаючи неймовірний аромат дівчини. Дотики та обійми були точними, але в той же час делікатними, наче Уляна найдорожче, що в нього є. (Аделіна Янг)
6. - Я знаю, що лялечка Плахотнюка у тебе. Чим Ви там займалися дві години?
У голові Омеляна виникли гарячі спогади й змусили його ледь посміхнутися.
- Все йде за планом. Дівка розірвала заручини з Максимом і закохалася у мене. Вона мені довіряє, то ж зробить все, що я скажу.
Омелян говорив впевнено і Віртуоз задоволено кивнув. Нарешті помститься за все, що заподіяв йому Плахотнюк і цього разу він уже не шкодуватиме його доньку. (Кристина Асецька)
Дякую всім, хто спробував відгадати.
Також сьогодні вирішила розповісти про історію написання любовного фентезі "Полонянка" . Ідея «Полонянки» з’явилася у мене більше як рік тому, але через те, що працювала над іншими романами, написала її лише весною. Це повинно було бути продовження роману "Королева в подарунок" і називатися «Король в подарунок». Відкриваю ще один секретик – головний герой у «Королеві…» повинен був померти, але моя подруга порадила цього не робити, адже читачі люблять щасливі фінали. Проте мені, щоб написати задумане, потрібна була його смерть. В результаті я знайшла вихід із ситуації й здається, з таким поворотом роман вийшов навіть кращим.
Обдумуючи сюжет «Полонянки» детальніше, зрозуміла, що мені чогось не вистачає. Це була крихта магії, якою я наділила головного героя і вона допомогла розкрити цей персонаж. З’явилася магія, з’явилися нові повороти сюжету, додалися нові дійові особи, змінилися характери героїв. Я дуже задоволена результатом, адже вийшло краще, ніж я очікувала. До речі 9 вересня (четвер) на неї діятиме знижка -15%. Залишу анотацію та буктрейлер цієї неймовірної історії.
Прем'єра моєї нової історії, яка називається ✨"Іскри диких прерій" ✨, відбудеться у наступну п'ятницю! Ну а поки що я хочу поділитися з вами анотацією до неї. Сільвер-Крік — сонне містечко, де час тягнеться,
Завтра вийде нова глава – і вона відкриє двері в ту частину історії, де особисте перестає бути особистим, а кожен крок стає заявою. У завтрашній частині Еліара вперше відчує, що трон – це не спадок і не прикраса.
Я чесно хотіла написати легку історію. Ну знаєте, таку… де є трохи гумору, трохи романтики, і всі більш-менш адекватні. …ага. Наївна. Бо спочатку все виглядало нормально. Дівчина шукає роботу. Чоловік шукає няню.
Нещодавно стартував флешмоб «Неправильне кохання» від Лада Короп Сьогодні до нього долучаюсь і я, тому зустрічайте мою новинку, написану спеціально для цього флешмобу: «Їх власний шлях». В архіві старої
Всім привіт, мої любі читачі! ❤️ Я прийшла до вас із приємною новиною — зараз діє знижка 15% на книгу «Ризикувати серцем». Це чудова нагода придбати її за вигідною ціною, адже наступна така акція буде ще дуже не скоро.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПолонянка написана з душею. Це відчувається з перших строк.
Рома Аріведерчі, Так, історія вистоялася у моїй голові і писалася з великим натхненням. Дякую!
Полоняку читала двічі! Рекомендую!!!
Каміла Дані, Це дуже приємно і несподівано. Я знала лише про один раз:) Дякую!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати