Як починається мій день? Дзвонить будильник о 6.30, збираюся на роботу, готую сніданок, збираю дітей кого до школи, кого до дитсадочка. О 7.40 вибігаю з дому.
З 8.00 до 17.00 - працюю, робота в мене пов'язана з інформаційною діяльністю. Це сайт, кілька сторінок у Фейсбуці, Телеграмі, часте відвідування різних заходів, нарад, тощо. В обідню перерву воджу дитину на заняття з логопедом. По дорозі з роботи забігаю до супермаркету, щоб купити продукти. Повернувшись додому - приготування вечері, прибирання, спілкування з дітьми та чоловіком...
Лише пізно ввечері я можу сісти за комп'ютер, щоб попрацювати над черговим розділом книги. А також написати щось на своїх сторінках у соцмережах чи створити блог. Часом цей процес може тривати до першої чи другої ночі. Іноді не дописую і засинаю з телефоном у руці))
Коли випадає вільна хвилинка ( чекаю в черзі, п'ю каву, їду в транспорті) перш за все заглядаю на Букнет. Маю принцип - на коментарі відповідати відразу, адже знаю, як це важливо для читачів - мати зворотній зв'язок.
Але, повірте, при такому насиченому графіку я просто фізично не можу писати довгі звернення та коментарі. Думаю, що мої постійні читачі за це не ображаються)) А хто шукає перш за все спілкування з автором... можливо, розчарується в мені через небагатослівність. Але я підозрюю. що й мої твори вам не зайдуть. Ми просто "на різних хвилях" - і це не добре, й не погано))
У кожного з нас, письменників, свій стиль і своя аудиторія. Без власної, не "передертої" з когось із популярніших авторів манери спілкування - ми лише копії тих, кого хочемо наслідувати. Ми можемо мати багато читачів та заробляти чимало грошей, але залишатися все ж чиїмось "літературним близнюком".
Головне - це наші твори. У них має бути якась "родзинка", щось своє, особливе, неповторне, вони мають зачіпати струни душі читача. Якщо цього немає - жодні славослов'я на адресу читачів та "квітчасті" подяки за кожен коментар не зроблять вас справжнім письменником.
Для чого я це все пишу? Навіть не знаю.
Просто захотілося трохи пофілософствувати))
12 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиО! Ви, Лесю, справжня бджілка! Це ж треба так: і по кілька творів одночасно писати, і цікаві дописи у блозі робити, кілька сторінок в соцмережах вести, ще й спілкуватися з читачами встигаєте! Я захоплююь тим, що ви жоден читацький коментар не лишаєте без відповіді. А мені часто перед читачами соромно, що з відповідями я можу затриматися. І коментарі до творів я також пишу рідко, хоч, зазвичай, вони в мене не маленькі.) Але я прокрастинаторка, і зовсім цим не пишаюся. Так, можна прикритися хатніми справами та роботою, проте часто замість написати новий розділ, я читаю оновлення книг у бібліотеці.))) А робота дійсно забирає немало часу: виходжу з дому о 8 ранку, повертаюся - о 8 вечора. Працюю безпосередньо з людьми. Хатнім справам віддаю вихідні. Пишу ввечері, часом до пізньої ночі. І ще одне зауваження: мій чоловік зовсім не підтримує та не схвалює моє захоплення письменством. Для мене краще подивитись разом якийсь фільм, ніж відчувати спиною його невдоволений погляд щоразу, коли він дивиться, як я пишу. Та попри це, і в мене час від часу з'являються невеличкі твори.))))
Ана Пест, Мені дуже подобаються ваші твори)) Тут, як кажуть, розмір не має значення)) А щодо несхвального погляду від чоловіка - я теж через таке проходила, але, схоже, що зараз він уже примирився, що я все одно буду писати, і це неминуче))
Ой, вибачте) той коментар не сюди))
Гарний блог, цікаво було прочитати про Ваш день))
Особливо те, як проходять дні письменника) не постійно ж за книгами сидіти у видуманому світі з вигаданими людьми. Уви, життя реальне, сім'я, діти і варто не випадати з нього також))
Іра Тіхонова, Так, мабуть, у багатьох тутешніх авторів режим життя схожий, і для творчості часу дещо бракує. Але все одно знаходимо час, бо вже як почав писати - мусиш продовжувати))
Коментар видалено
Дуже гарний блог). Давненько таких не було.
Марта Грейс, Якщо хочеться, то неодмінно треба написати))
Підозрюю, чому вирішила пофілософствувати...)) Не розумію лише, чому Мар'яно, ти приняла на свій рахунок, де йшлося про відповіді, типу 'дякую'.... Я тебе в такому не помітила і не запідозрила...;-) хоча істрія спілкування в нас з тобою зовсім крихітна, але й з того бачу, якщо тобі пишуть комент в кілька речень, ти відписуєш також повними реченнями... щодо філософствування... Просто є в мене одна думка.... Що людина, яка робить щось добре, часто себе недооцінює, і завжди хоче краще.... Той автор, що не звертає на коменти уваги, не звернув би уваги і на тамтой блог... Якось +- так.
Юлія Чупило, )))))))))
Ого! А я думала, що то я зайнята людина ))) Графік у вас... Дай Боже витримати. Повністю погоджуюся з вами - не варто сліпо наслідувати когось, гнатися за чиїмись темпами, чи манерою письма, спілкування. Краще старанно творити те, що близьке серцю, що зачіпає. Тоді і аудиторія підбирається відповідна. В кожного свої обставини, характер і т. д. І в цьому й цікавинка. Сил вам, успіхів і натхнення. Хай рутина і втома не заважають творити і радіти. )))
Мар, Дуже дякую. Навзаєм. )))
Ви знаєте, дуже часто чую від знайомих: коли ти це встигаєш? А я завжди віджартовуюся, що встигаю все, бо моя доба гумова:))) А щодо тутешніх блогів, то цікава тенденція нині повелася серед авторів, яка повністю виключає взаємоповагу та елементарне почуття такту:))
Інна Камікадз, Буває всяке)) Скільки людей - стільки й думок. і стільки манер висловлювати свої думки. Однак тішить те. що в усьому можна віднайти конструктив... і привід перекинутись словом з приємною людиною))
На жаль, сучасним письменникам, принаймні в укрліті, доводиться ще й працювати на основній роботі, а потім, окрім написання творів, ще й займатись соцмережами, залучати читачів. Якби можна було просто писати книги й за це отримувати прибуток, то був би час і на спілкування, і на блоги, і на все інше. Я он теж вважаю, що головне - писати, вичитувати тексти, іноді навіть переписувати цілі абзаци аби написане легше сприймалося, бо саме це й є повагою до читачів. Але в мене мало підписників, якраз через недостатню увагу до спілкування з читачами)) А про соцмережі взагалі мовчу, це окрема робота, яка вимагає багато часу.
Богдан Государський, Я працюю в соцмережах, тому якщо трапляється щось цікаве. просто ховаю в свої "загашники". а потім при слушній нагоді дістаю і публікую)) Такий невеличкий секрет. А взагалі все одно хочеться зробити так багато, але виходить... як виходить))
Гарний графік ) рух це життя))) насправді розумію, бо сама на ногах 6.00 іноді навіть раніше). Бажаю Вам ще більше сили на натхнення для Вашого шаленого темпу.
Каміла Дані, Дякую! Навзаєм! :)
Лесю, чудово розумію. Мій повсякденний графік майже нічим не відрізняється, хіба що працюю з 9 до 18. Так само у вільну хвилину перевіряю повідомлення і коментарі, бо люблю вчасно відповідати читачам, насправді, якщо одразу цього не зробити, то потім можна й забути, а читач образиться. Не завжди виходить писати розгорнуті коментарі, але намагаюся не обмежуватися одним- двома словами, хоча б пару речень пишу. Наші читачі - прекрасні, емоційні і чуйні люди, вони завжди розуміють всі обставини, і це прекрасно!
Ліна Алекс, Дякую! Саме так)) Я думаю, головне - не розмір коментаря, а його щирість)) Коли з читачем розумієш один одного з півслова - це так класно...
Думаю, важлива саме вчасна відповідь. На мої коментарі від вас завжди були змістовні відгуки, хоч і короткі :)
Рома Аріведерчі, Дякую! Я й по життю така, намагаюся робити все швидко)) Мені у вас теж імпонує те. що ви завжди швидко реагуєте і пишете цікаві та оригінальні коментарі.
Подобається мені ваша філософія) як і твори, як і ви)
Олена Когут, Дякую! Я теж люблю вас, Оленочко, і всіх, хто мене читає ( хоч і не часто в цьому зізнаюся))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати