Пожежа, повінь, Гордусік наш прихворів, не дай Боже, звичайно?

...«— Подруго, тільки чесно! У вас з Гордом вже було?

   — Що за дурні запитання! — зашарілася я. —  Це, як мінімум, безтактно!

   —  Зрозуміло! ... Ну, що ж! Тоді я відступаюся! — вона засмучено зітхнула. Але за мить оживилася та додала, —  Але тільки якщо все сталося по добрій волі! А от якщо ти його силою взяла…

   — Дуже смішно! — перебила я її. 

  — Ой, не треба! Не скромничай! Знаючи тебе!

   — Ти мене ні з ким не плутаєш? З собою, наприклад?

   Вона щиро розсміялася. Насміявшись, Бері геть серйозно подивилася мені у вічі та запитала:

   — І як він? 

   Я мовчки підняла великий палець догори. Во! 

   Вона зітхнула:

   — Я так і думала!   

   Беренгарія ненадовго задумалась. Потім з добре знайомими мені бешкетними бісиками в очах поглянула на мене та виголосила:

   — Добре! Не сумуй, рідне серце! Вважай її вже тут немає!»...

Коли дві подруги разом, їх не зупинити.

Гарного вечора всім добрим людям!