Кому там, як і мені, досі не спиться? У мене для вас гарні новини!
Так! Так! Та-а-а-а-ак! Я це таки зробила! Що саме? Написала нехай і коротеньке, але чуттєве й ніжне оповідання про Машу й Антона. Ці герої, мабуть, найбільше розхвилювали читачів, котрі вже відкрили для себе "Я не можу тебе любити". Отже, вже сьогодні ви можете прочитати "Дай мені шанс" й порадіти, чи то поревіти за героїв. Як склалася їхня доля, чи довірилися власним почуттям, та чи залишилися разом? Всі відповіді на це - вже відкриті для вас)))
Окремо хотіла б подякувати Кейтлін за її конкурс "Три слова") Трошки промахнулася з розміром (ну не моє такі короткі оповідання, не моє!) , то ж історія йтиме поза конкурсом)
А тепер... Мершій читати!
Анотація:
Можна шкодувати про те, що накоїв і всіляко виправдовувати себе, мовляв, у той момент не міг нічого більше вдіяти. Але коли доля дає другий шанс, то нехтувати ним не можна. Особливо, якщо мова йде про таку важливу річ, як кохання.
3 коментаря
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТо ви не братиме участь у конкурсі через розмір твору? В будь-якому разі бажаю багато читачів!
Кейтрін Шкроб, Ці герої заслуговували навіть на повноцінну історію, але поки часу для цього не було, та й свженьких ідей, то ж так, я рада, що вони все з'ясували хоча б так)
Уже :). Скорочувати по живому боляче, та й особливо там нічого не скоротиш. Гарна казка. Думаю багатьом сподобається.
Олена Блашкун, :)
Молоць, обов"язково почитаю))
Каміла Дані, Дякую))) Але цікавіше все ж, коли прочитаєш "Я не можу тебе любити"
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати