Кому там, як і мені, досі не спиться? У мене для вас гарні новини!

Так! Так! Та-а-а-а-ак! Я це таки зробила! Що саме? Написала нехай і коротеньке, але чуттєве й ніжне оповідання про Машу й Антона. Ці герої, мабуть, найбільше розхвилювали читачів, котрі вже відкрили для себе "Я не можу тебе любити". Отже, вже сьогодні ви можете прочитати "Дай мені шанс" й порадіти, чи то поревіти за героїв. Як склалася їхня доля, чи довірилися власним почуттям, та чи залишилися разом? Всі відповіді на це - вже відкриті для вас)))
Окремо хотіла б подякувати Кейтлін за її конкурс "Три слова") Трошки промахнулася з розміром (ну не моє такі короткі оповідання, не моє!) , то ж історія йтиме поза конкурсом)
А тепер... Мершій читати!

Анотація:

Можна шкодувати про те, що накоїв і всіляко виправдовувати себе, мовляв, у той момент не міг нічого більше вдіяти. Але коли доля дає другий шанс, то нехтувати ним не можна. Особливо, якщо мова йде про таку важливу річ, як кохання.