Добрий вечір, мої любі читачі. Сьогодні Софія Вітерець запропонувала флешмоб, у якому автор повинен пояснити, що він хотів донести до читача своїми творами! А я можу і хочу пояснити історію виникнення книги і основну ідею твору. Цікаво чи співпаде вона з сприйняттям читачів ( це вже ідея Роми Арівідерчі). В мене поки що три книги, дві  з яких знаходяться на стадії написання.

1.

В цій історії, яка відбувається з-за часів князя Ігоря і у двотисячні найсправді багато реальних прототипів. Але це я забігла наперед. Крок за кроком. Цей твір я писала спеціально на конкурс "Потайсвіт". 

1. Студентські роки, які я вважаю одним з найгарніших періодів у своєму житті. Тоді в мене був кращий друг, який був саме другом, історія знайомства не вигадана.

2. Дуже люблю історію своєї землі.

3. Люблю історії про мавок,  водяників, русалок.

З цих трьох складових і виникла книга " По той бік вулиці". Написала її вкладаючи в твір любов до рідної землі, і те що порозумітися з іншими істотами завжди можна, а ще те, що доля твориться завдяки відповідальності нашій і наших пращурів. Крім того прізвище головного героя Галаган, це прізвище мого рідного дідуся, у якого на жаль не було синів, тому хоча б прізвище буде жити в цій книжці) Цю книгу і другу книгу "Таємниця Сизого озера" я об'єднала в цикл "Нащадки мавки".

2.

Таємниця сизого озера -це друга книга циклу "Нащадки мавки". Тут теж як і в " По той бік вулиці"трішки фентезі, трішки правдивих фактів, трішки вигадки. Що є що хай читач вирішить сам. Основною ідеєю  твору є те що ми всі унікальні істоти, в генетиці яких так багато намішано, що вже й не розберешся. Люди не є вінцем творіння на цій землі, а коріні мешканці землі - це якраз водяники, мавки і русалки, які намагаються вижити і розчиняють  свої гени у генах людей, щоб колись відродитися. І Вони бережуть своїх нащадків і піклуються про них, навіть якщо ті й не вірять у потойбічне.

3.

В цьому любовному романі випливають назовні страхи і невпевненість молодої дівчини на ім'я Поліна, зіпсованість суспільства, яке вважає дружбу неактуальною, коханий чоловік не вірить дівчині і вона на роки залишається сам на сам з проблемами,які не виникли, якби вона не покохала.Тому чи варто кохати і дружити? Кожен робить свій вибір. Ідея цього роману виникла чомусь раптово і вже не покидає голову. Чесно, я сама не знаю чим закінчаться Полінині пригоди.

Мені цікава, ваша  думка і ваші відгуки, мої любі. Тож з нетерпінням чекаю на ваші коментарі!

Також пропуную приєднатися до флешмобу всім колегам!