Привіт, мої любі читачі та колеги! 

Сьогодні я до вас з рекомендацією. Дуже хочу звернути вашу увагу на молодого, але надзвичайно талановитого автора, книга якого чергову ніч поспіль не дає спокійно спати. Натрапила на неї випадково, але підсіла як наркоманка. 

До вашої уваги книга "Паспортист" Захара Цибченка - детектив/трилер, який тримає у напрузі з першої хвилини. На вас чекає цікавий сюжет, яскраві численні герої, не схожі між собою, інтрига, яка змушує роздумувати та шукати правильну відповідь всю книгу. Ловіть цікавий шматочок, і надіюся ви захопитеся цим твором, так само як і я:

Я різко відкрив очі, прокинувшись від поганого сну. Навколо мене стояла тьма, яку лише злегка розганяло місячне світло, що пробивається крізь щілину в шторці. Я повільно підвівся та сів. Неакуратно згорнута ковдра недбало валялася на другій половині двоспального ліжка. Сьогодні один...

«Бачиш, Білл!? Все так просто!»

Його голос не переставав звучати в моїй голові, повторюючи одні й ті ж слова знову і знову. Я вже збився з рахунку, яку ніч поспіль мене будять кошмари, де він, весь у крові, без угаву говорить все це.

«Подивись на мене! Не відводь погляд! Дивись мені в очі, Біллі!»

Я насторожено озирнувся навколо: очі вже звикли до темряви, і я міг бачити приблизні силуети речей та меблів навколо. Повернувся до шафи з одягом, зовні дверцят якого висіло дзеркало. Я побачив у цьому дзеркалі своє зображення. Вірніше, розмиті та чорні обриси свого тіла, яке самотньо сиділо на ліжку.

Трохи збоку від мене - тумбочка, на якій стояв електронний годинник і склянка води. Серед темряви, на годиннику чітко виднілися червоні цифри «1:12».

«А ти думаєш, що я слабак, Біллі? Скажи мені! Подивися на неї та скажи мені негайно!»

Я одним махом спустошив склянку води. Мені зовсім не хотілося пити, але я розраховував, що поглинання води відверне мене хоча б на кілька секунд. Я знав, що якщо спробую лягти спати, то не засну - занадто багато думок крутиться в голові, змушують думати про минуле та сьогодення, не даючи мозку розслабитися.

Вже вранці мені треба було йти на роботу, і приходити туди сонним не дуже хотілося. Іншого вибору не бачив - буду чекати до ранку. З іншого боку, я був упевнений, що не просплю та навіть прийду раніше всіх. Хоч якийсь плюс.

«Відповідай, Білл»

Я вийшов зі спальні, включив у залі світло і пройшов на кухню, яку від вітальні відділяла лише стійка. Кавоварка загула на половину будинку, повільно наливаючи каву мені в склянку. Приблизно так само текла кров. Її кров...

«Кажи!»

Біль від його ляпаси тоді, багато років тому, немов знову відгукнулася на моїй щоці.

«Ти не слабак...»

Анотація до книги "Паспортист "

Дивно, як одна людина може зруйнувати тихе та спокійне життя цілого міста. Тримати у страху кожного з його мешканців, включаючи поліцію, яка повинна визначити його як можна швидше.
Чи зможуть головні герої розкрити справу і зловити безжального вбивцю? І чи доберуться вони до Паспортиста раніше, ніж він застане їх зненацька?