Продовження...

Шановні читачі!

Запрошую вас до прочитання продовження твору "11.03.2019. Нотатки з щоденника"

---

Невелике ознайомлення нової глави!

*

Звісно на місце зустрічі, я прийшов скоріше. Хотів підготуватися до всього, що буду робити.

Я стояв на кінці наполовину поваленого мосту. Вціліла лише сторона з нашого боку, а зі сторони кордону не вдалося зберегти його, або ніхто не хотів цього робити. Цей міст був збудований, ще задовго до початку тридцятих років. А зруйнували його фашисти, під час Другої світової війни. Міст допомагав перейти через річку, яка тепер розділяє кордон між Україною і Румунією. 

Досить про це!

Я купив вчора каблучку. Хочу подарувати її Сніжані. Маю надію, що тоді вона змінить свою думку про мене і наші відношення. Так, я розумію, що залишитися тут вона не зможе, бо все залежить від останнього слова батьків. Вони вирішують, чи залишаються тут, чи все-таки їдуть. 

Можливо мені поговорити з ними. З її батьками. Яким чином мені вдасться їх переконати, я не знаю. Але спробувати варто. 

Завтра... Куплю букет квітів і піду до її мами з проханням. Тоді вона мене вислухає. Всі жінки люблять квіти. Не лише жінки й дівчата також. 

На годиннику була вже восьма година вечора, а Сніжани ще не було. 

Я переконував себе, що вона все-таки прийде. І мої надії підтвердилися.

Її силует змалювався неподалік, з повороту вулиці. Я з радістю попрямував до неї. 

- Ти прийшла!

Вона поглянула на мене. Нічого не відповіла. Я не покидав надії, що зможу все виправити.