Шукаємо пригод на свою голову!

Усім привіт.

  Хто з нас не мріяв хоч на трохи вирватися зі своїх буднів і поринути у цікаві пригоди у далеких, незвичних місцях? Побачити екзотичних тварин у їх природному середовищі, відчути, що таке справжня африканська спека? А відвідати поселення відрізаного від цивілізації племені, де здається, що потрапив на іншу планету?

  Хіба не для цього ми дивимося пригодницькі фільми, читаємо книжки?

 Зізнаюся, коли побачила недавно відео про одне африканське плем’я, то був справжній вибух мозку. Як вони живуть! Причому, ті люди впевнені, що тільки так і треба, задоволені.

   Ми тут хвилюємося, що десь пішла маленька тріщинка на дорогій плитці, чи трошки потерлася обшивка на кріслі. Переживаємо, чи одягати на гостину ту сукню, в якій нас уже бачили позаминулого разу знайомі і близькі. Старанно дбаємо про раціон і освіту дітей. А люди з того племені живуть у крихітних халупках з дерева і глини, у яких майже нічого немає всередині. Їдять майже самі молочні продукти і кашу. Ходять майже голі. І нормально!

  Це, як не крути, змушує задуматися, поглянути на світ ширше, іншими очима. Всі ми настільки різні, що це просто дивовижно. І кожному здається, що нормально, це так, як живе він.

  Не змогла втриматися, щоб не описати про захопливі пригоди в Африці у своїй новинці

«Чиє весілля? Протилежності.»

  Корній (він же Арсен) і Валерія відправляться за гострими враженнями аж у далеку Намібію. На ті гарячі савани, де господарюють хижаки. Що з цього вийде?

  Запрошую дізнатися у продовженні моєї книги. Попереду ще багато захопливих поворотів. І, звісно, щасливий кінець. Не пропустіть!

Цитати з подальших розділів:

̶  Ва-а-у!!! Корнію, які ж вони класні! Чекай, зупинись, подивимося! — вигукнула. Хлопець засміявся. Пригальмував. Приємно бачити, що вона радіє, як дитина. Валя сидить, поїдає поглядом тварин, яких ще не бачила, а Корній її. Зараз в неї таке щасливе обличчя, аж сяє вся.

̶  Як же високо вони дістають листя! Ого! Який довжелезний, чорний язик у них! От би Марчикові показати... — захоплено каже дівчина. Арсен сидить дивиться, а всередині аж бурлить радість. Хоч для нього все це давно знайоме, але її захват дивним чином передається. Навіть не знав, що так приємно робити комусь такі, от подарунки, нові враження.

— взяв долоню дівчини своєю, легенько притягнув до себе. Тримає. Заглянув у вічі. — Знаєш, можливо, якби я зустрів таку, як ти, раніше, тоді, перед тим, як вирушив до Африки, хтозна... Може й не було б тих всіх років поневіряння. — Валерія мило всміхнулась. Зависла пауза. Дивляться одне на одного.

̶  А-й! — раптом перелякано вигукнула, коли Арсен різко вихопив зі спеціальної кишені на поясі і запустив маленький ножик кудись у суху траву, просто в неї за спиною. Зірвалася на ноги. Озирнулася.

̶  Що там? Я ж казала, що ти мене заїкою зробиш! — випалила, роздивляючись, що ж там було.

̶  Не бійся, не зроблю. Головне, що жива залишишся. — чоловік встав, підійшов до того місця, куди кидав. Валя теж наблизилася і побачила, що ножик стирчить з землі, прошив невелику змію.

̶  Вони бачили коли-небудь таку білу дівчину, як я? — запитала Корнія. — Ти привозив сюди якусь таку?

̶  Ні. — хлопець засміявся. — Тут бувала одна росіянка, але вона з чорним волоссям і смаглява. А таку білявку, як ти, вони навряд, чи бачили. — відповів.

̶  Клас... Побуду сьогодні музейним експонатом. — засміялася Валерія.

̶  Точно. — весело промовив чоловік.

  Далі дівчина побачила дорослих. От тут і стався справжній шок…

Дорогі читачі і колеги, якщо хтось з вас був у якихось екзотичних місцях, дуже прошу поділитися враженнями. Як це вплинуло на вас? Цікаво, чи вдасться мені описати про такі пригоди достатньо реалістично? Буде цікаво почитати пізніше ваші відгуки про ці розділи.

Дякую усім, хто зі мною в цій пригодницькій книзі. Гарного вечора.

З любов’ю, Лана Іссан.