Вітаю, дорогі любителі книг.

Сьогодні маю гарний настрій. По-перше, радію вашою увагою до моїх творів. Число підписників моєї сторінки перевалило за 400. Це, може й небагато за той час, який наполегливо працюю. Але я дуже тішуся цим, оскільки досягаю такого результату, пишучи те, що мені подобається, у що вірю. Не жертвую своїми переконаннями задля більшої популярності.

Дякую усім, хто зі мною. Ваша підтримка і активність дуже надихає. Хочеться більше й більше старатися, щоб писати цікаві твори.

А ще, сьогодні ділюся з вами радісною новиною – книга «Чиє весілля? Протилежності.» вже на сайті!

Це захопливе продовження детективно-романтичного роману «Чиє весілля?», головними героями якого стануть ті персонажі, про яких ми мало дізналися з першої книги. Зокрема, Корній і Валя. Дуже сподіваюся, що непростий життєвий шлях цих молодих людей не залишить вас байдужими.

Протягом цієї історії будемо трохи розслідувати злочини, трохи дізнаємося про дику Африку, а ще будуть небезпеки, гумор і море романтики.

Отже цитати:

«- З чого ти взяв, що мені потрібен такий безпринципний бандит, як ти? — випалила, надувши рожеві губки. Ще й вигляд такий рішучий... Руки в боки. Аж смішно... Ніби він збирається дати їй вибір. Стримав посмішку і серйозно проказав:

̶  Ну... Не зовсім безпринципний. Я теж маю... Правила, які не порушую.

̶  Та, ну? І, які ж? — скептично всміхнулась.

̶  Наприклад... Я ніколи не стріляю в дітей і... Собак. Навіть транквілізаторами. — обличчя Валерії зараз виражало цілу гаму суперечливих почуттів. Відразу, здивування, сміх. Бідолаха, відкрила рот, хапаючи повітря. Не одразу знайшлася, що відповісти. Нарешті глибоко вдихнула, видихнула. Каже:

̶  Х-а-х! Та ти просто доброта ходяча! Клас! Оце мені пощастило! — Корній ніяково знизав плечима.

̶  Це ми ще побачимо. Не поспішай з висновками.

̶  Ага... Що ще? Чи то ввесь «довжелезний» список твоїх принципів?»

 «Грабіжник зробив ще крок до Валі. Здається, в прорізі чорної шапки, що приховує обличчя, показалася зухвала посмішка. Тихо промовив:

̶  То шукай, красуне. Поквапся. А я тим часом... — відійшов, сів на підлогу біля дверей, відкинув голову до стіни. Розглядає струнку фігуру тремтячої дівчини в романтичній нічнушці. — Помилуюся...»

̶  Ой, не кажи... Я вже дала їй останнє попередження. Як ще раз утне подібне, повідомлю в органи опіки, заберемо з мамою дитину, а з нею і говорити не буду. Хай тоді робить, що хоче, клептоманка нещасна. — сердито заявила дівчина. Сіла за свій робочий стіл. Повернулася до подруги. Підперла голову кулачком. Та зітхнула, покивала головою з блискучими каштановими локонами. А потім запитала:

̶  Чекай, кажеш аж вранці знайшла? Той бандит так довго сидів там з тобою?

Щиро запрошую поринути разом зі мною у пригоди і романтику, дорогі книголюби. Нудно точно не буде.

З любов’ю, Лана Іссан.