Добрий день, шановні панянки і панове! Вчора всі святкували день великої прози, пишучи вірші, й я теж приєдналася до цієї когорти. Сьогодні ж я вирішила опублікувати поему, котру знайшла в шафці вчора, думаючи, як би ще можна було відсвяткувати цей день. Цей твір пролежав там двоє років, але я вирішила його не змінювати. Представляю вам поему "За долею".
Пролог
Чисте поле коло хати,
Скоро буде вже світати.
Жайворонки зацвіркотіли
І у небо полетіли.
Я ж сиджу собі край світу і вдивляюсь в небокрай.
Сонце, сонце, швидше ти вставай!
Розстели чарівні шати,
Щоб осяяти усе
І внеси в кожную хату
Щастя, радість й новий день!
Раптом бачу: хтось бреде…
Дівчинка мала й тендітна рушила долю шукать
І несеться за орлом сизокрилим, що несе квітних стрітчат…
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЦіла поема, початок подобається.
А можна його тут розмістити, щоб усі бачили?
Рома Аріведерчі, Дякую за пораду)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати