Добрий день, шановні панянки і панове! Вчора всі святкували день великої прози, пишучи вірші, й я теж приєдналася до цієї когорти. Сьогодні ж я вирішила опублікувати поему, котру знайшла в шафці вчора, думаючи, як би ще можна було відсвяткувати цей день. Цей твір пролежав там двоє років, але я вирішила його не змінювати. Представляю вам поему "За долею".

Пролог

Чисте поле коло хати,
Скоро буде вже світати.
Жайворонки зацвіркотіли
І у небо полетіли.
Я ж сиджу собі край світу і вдивляюсь в небокрай.
Сонце, сонце, швидше ти вставай!
Розстели чарівні шати,
Щоб осяяти усе
І внеси в кожную хату
Щастя, радість й новий день!
Раптом бачу: хтось бреде…
Дівчинка мала й тендітна рушила долю шукать
І несеться за орлом сизокрилим, що несе квітних стрітчат…