Прийняла естафету від авторки Тирса в голові. Дякую їй за такий чудовий задум.
Ось, пригадала шкільні роки, перше кохання)))) Й вирішила спробувати щось зримувати.
Такий собі крик душі, певно... Така собі проблема більшості людей!
Сподіваюсь Ви зрозумієте мій задум й у Вас він не викличе розчарування)))
Тож запрошую інших авторів й залюбки передаю естафету в інші руки!
А поки почитайте мій:
"В полоні власних почуттів"
Буває так, що ми в полоні...
В полоні власних почуттів!
Сидимо мовчки, коли горем
Лунає серце звідусіль.
Боїмося, що скажуть інші.
Чи сприймуть нашу оту біль?
І все життя сидим в полоні...
В полоні власних почуттів!
Боюмося відкритись ми,
Ховаємось за маскою,
Тому що всі, хто навкруги
Осудять й тільки засміють.
А ми ж, несем ті почуття
Й страждаємо тихенько плача...
Не варті сліз,
Не варті болю!
Хто щиро любить нас - той зрозуміє!
А хто сміється - хай радіє!
Бо не відомо, що чекає,
того хто глумом біль приніс...
Тож не боїмось говорити,
Мовчання тільки все псує.
Ми починаємо радіти
Нехай ця хвиля нас несе!
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиО, шкільне кохання, то таке випробування.
Мало в кого воно буває щасливим, але пам'ятаємо все життя.
Дякую за нагадування про дитячі емоції і про те, що треба говорити.
Рома Аріведерчі, Так. Мій дитячий розум знищив багато приємних спогадів((( Як би хотілось почитати свої дитячі думки ту наївність та віру в щось незвичайне)))
Чудовий вірш)))
Лідія Шефер, Дякую. Можливо й ви приєднаєтесь))))
Чудова естафета)) Душевно та загадково. Можна багато над чим задуматись. Мені подобається. Звісно багато хто ховається за маскою, бо інші б не зрозуміли. Навіть не прийняли б. Всі ми таємничо, ховаємо себе.
Натіко Маер (NAtiKO), Дякую, сонце))
Дуже гарний вірш))) Віддзеркалює реальність❤️❤️❤️
Лександра Славичч, Рада, що в мене вийшло передати дійсність
Дуже гарний вірш)))) Напевно всі ми в душі поети)
На жаль, приєднатися до естафети не можу, бо якщо щось і виходить, то геть коротесенькі віршики(
Софія Вітерець, ❤️❤️❤️
Цікава естафета! Вірш чудовий, ця тема ніколи не вичерпнеться. Такі бо ми вже люди, що переймаємося думкою інших, їхній осуд. Але заклик автора, щоб звільнитися з полону і показати свої справжні почуття! Браво, мені сподобалося!
Квітка Ромашка, Буду рада. Пишіть, те що в душі!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати