Привіт, автори! Поділіться зі мною, як часто до вас озивається ваш внутрішній критик? Як ви з ним боретесь, убиваєте, нейтралізуєте? Що робите, аби не дозволити йому тягнути вас зі собою вниз? Мій нещодавно знову озвався(. Все йшло, як по маслу, книга писала себе практично самостійно, аж тут раптом - почалось: "Кому взагалі, це буде цікаво, а чи не занадто затягнутий сюжет, о, а тут узагалі геть не в те русло пішло" ну й так далі. Допоможіть прибити його. Усім натхнення та добра!
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиХм, внутрішній критик... А що воно за один? А не той, чи ті, які пишуть краще, мають більше ідей, читачів, блогів, доробків, і взагалі, кращі та успішніші за вас? Гоніть їх у три шия, тих посіпак. Любіть себе в собі, і все у вас буде. Всьому свій час і натхнення. Головне - діяти і не зупинятися на досягнутому. Моя улюблена фраза: досконалості немає меж!
Тетяна Котило, Ви - молодець. Так тримати!
Дивно, що всiм Він не до вподоби. Критик завжди зі мною чи в мені, не знаю, як правильно.
Завжди і в усьому хочеться щось підправити або доробити.
Iрина Мащенко (Iryna), Звісно, куди без нього;)
Мій внутрішній критик дає дуже чіткі орієнтири, де я могла схибити в тексті, тож він має бути. А те, що ви описали, більше схоже на напади невпевненості. Бажаю вам прислухатися до себе, внутрішнього голосу, бо він не завжди такий поганий ;)))
Ліна Алекс, Мій внутрішній голос моє все! Тож з впевненістю прислухаюсь до нього;)) Мабуть, ви маєте рацію щодо прояву невпевненості, таке є теж(. Дякую, що поділились.
Я в таких випадках теж роблю перерву. А саме - відходжу якомога далі від комп'ютера чи телефону, і балую себе чимось приємним!) Перегляд фільму, щось смачненьке, навіть проста прогулянка додає нових сил.
Після перерви у декілька днів взагалі з'являються сили до нових звершень!)
Аделіна Янг, Згодна, дякую, що поділились;)
Мій внутрішній критик озивається досить часто. У такі миті не зупиняюся і продовжую писати. На жаль у мене немає часу на перерви. Пишу кожного дня, хоч сторінку, але мушу щось написати, навіть тоді, коли зовсім немає бажання. Якщо взагалі біда з твором, то перимикаюся на інший. Переважно пишу емоційні любовні романи і коли емоції поглинають мене, тоді дописую свої фентезі та фантастику. Зрештою, під час написання я пригадую навіщо це роблю. Насамперед пишу для себе, мені це подобається, разом з героями я перебуваю у вигаданих світах. Пам`ятайте, невдоволені критики завжди будуть, пишіть так, щоб подобалося Вам. Я знайома з Вашою творчістю і пишете Ви дуже гарно. Не зупиняйтеся і обов`язково досягнете бажаних вершин.
Кристина Асецька, Щиро Вам дякую за підтримку та за добрі слова! Дуже відгукується ваша думка щодо любові до творчого процесу і вигаданих нами світів). Я теж намагаюсь писати кожного дня. Для мене це більше, аніж просто хобі.
Годую внутрішнього критика чимось смачненьким, він замовкає, а я йду працювати :) Без жартів. Дуже добре працює.
Наталія Девятко (Natalia Devyatko), Дякую за пораду, нагодувала смачненьким, ніби заспокоївся:)
Пані Тетяна, у всіх таке є. Ну в мене так точно! Якщо у мене починаються такі думки я роблю перерву (невеличку, день,два) і перечитую позітивні коментарі своїх творів. На погані просто не звертаю уваги. Тоді перечитую від початку книгу яку пишу.
Щодо цікаво, скажу одне: на кожний товар є свій покупець!
Щодо затягнутого сюжету: звітки взагалі таки думки?! Ви автор і тільки Вам вірішувати що про що і скільки писати!
Так що збирайте всі свої добрі, позитивні емоції і гайда творити!
Тетяна Котило, ❤❤❤
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати