Я - з шести :) Тоді написала першого вірша, і зробила собі блокнотика.
А малесенька сестра блокнотика погризла, і я вирішила, що творчості кінець :)
Насправді все було не зовсім так - я не дуже розчарувалась у блокноті на зробила собі нового. У другому класі - роздраконила зошита у клітиночку, порізала на менші аркуші, прошила ниткою, - і навіть ілюстрації туди сама малювала. Спершу вірші були про пори року, а тоді про все на світі.
Перший мій твір друком вийшов, коли мені було 11. Але вийшов у чужій збірці. Поетеса - знайома бабці - дуже підтримала мене, коли я почитала їй свої вірші. І сказала, що "цей вірш - просто перлина, і він мусить вийти друком". Так і вийшов. У її збірці. Під її іменем, ага.
Перші мої власні твори вийшли друком, коли мені було 19. Це вже були оповідання. Тоді я хотіла написати щось більше - але завжди бракувало послідовності. Хочу-не_хочу. Капризна авторка і все таке.
Далі я пішла трохи в переклади, трохи в журналістику. Але то якось вже забагато інформації для одного блогодопису. Поділіться, хто зі скількох років пише - якщо це не top secret.
Принагідно похвалюся, що вже 53 сторінки в моєму першому творі тут Не іграшки. Ще трохи - і буде офіційно найдовший мій текст, за все життя дотепер :)
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ почала писати десь у молодших класах. У класі 4-му. Пам'ятаю навіть свій перший вірш. І так, він про весну. Потім пішло-поїхало. Далі про війну чомусь потягло читати і писати. Потім на філософські теми потягнуло. Вони і досі в мені сидять і не дають спокою. Навіть влізають до романів. Але я не бука, дозволяю. І нехай кажуть, що проза не товаришує з лірикою. У моїй реальності це дозволено!
Ви плутаєте "писати" і "записувати". А це зовсім різні процеси.
Існують величезні пласти людської художньої творчості, які ніколи не записувалися, чи не були призначені до запису. Частину тих творів записали вперше може тільки в новий час з винаходом писемності.
В середньовіччя питання авторства взагалі не стояло.
Це пізніший винахід. Ще пізніший - авторські права.
Тобто воно до творчості відноситься дуже відносно. звиняйте за тавтологію.
Практично всі діти схильні фантазувати. віршувати і створювати свої особливі творчі світи.
,Потім в більшості це проходить. як і звички колупатися в носі та гризти нігті. Соціум відучує. В соціумі фантазер = дурник і блазень.
Але деякі діти невиправні.
І творять власні світи все життя.
З них теж не всі записують свої твори.
В школі написання творів на оцінку вбиває більшість потенційних письменників. Бо в школі не вчать творити.,а вчать писати.
Мені, наприклад, завжди доводилося стилізувати свої твори так.,щоб вчителі їх могли сприймати.
Це, до речі, непогана вправа.
Рома Аріведерчі, Навзаєм!
у 6 класі . Але те, що писалось у школі, живим людям показувати не можна
Соло Мія, )))))
Ви молодець))). Я ніколи не думала, що буду писати, просто одного дня вирішила що хочу це зробити і якось так... Я завжди читала,багато, а коли лягала спасти і прикривала очі продовжувала обдумувати ту історію яку читала, вигадувала або продовження, або що б я ще могла вліпити в ту історію... Отож з 31 року)))
Олена Блашкун, Так, і потім таке нафантазувала, що сама з себе сміялась)))
Почала писати ще в школі, але покинула, бо ж дуже скоро знайшла книгу з одразу кількома такими ж моментами, які були ключовими в мене. це сильно розчарувало(
Соло Мія, Муз притягнув за шкірки й змусив сісти за написання) Інакше й не скажу)))
Але так, враження були дуже неприємні( Тим паче, що я точно знала, що точно ніхто й ні в кого не "підглядав")
Я почав писати з червня минулого року. Як і всі, в ранньому віці грався різними вигадками. Але то складно назвати художніми творами. Я в дитинстві більше любив придумувати різноманітні пригоди для вже відомих персонажів. То для мисливців за привидами малював чергових монстрів, до для Сакури - ловчині карт вигадував чергові карти, то вигадував якісь нові талісмани, як з мультфільмів про Джекі Чана. А так, щоб власне, оригінальне... то лише з червня минулого року.
Соло Мія, можливо)) як згадаю, як в класі чертверому виривав листи з зошитів та власноруч придумував пригоди різним відомим персонажам. Було весело, потім це оформляти як журнал та бігати до різних сусідів, змушувати купувати їх мої видумки за 50 копійок))) Як згадаю, так ностальгія бере своє)))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати