Клієнтоорієнтованість у художній прозі

Стало цікаво, вирішила запитати. Ви пишете для себе чи для читача?

Звісно, повністю ігнорувати аудиторію неможливо. 
Та для мене цей сайт, у першу чергу, місце, де можна припинити постійно дивитись у "дзеркало клієнта". 
Якщо цікаво - читатимуть. Якщо дуже цікаво - куплятимуть. Якщо нецікаво - я просто виговорюсь, випишусь, отримаю коментарі творчих людей - і це теж дуже багато.

Маю загалом одну дуже бунтівну думку - що вся ця схема "таргетованого" контенту одного разу вибухне, і ми знову почнемо цінувати справжнє. З цим також можна сперечатись :)

8 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Блакитноока
22.03.2021, 14:13:24

Коли лише починала писати, то трішки плуталась у поняттях — писати для себе та для читача. Але пізніше познайомилась з чудовою людиною саме тут, на Букнеті. І завдяки їй я зрозуміла, що писати варто лише для себе. І ні для кого більше. Якщо будеш писати для когось, то це вже не буде твоїм хобі. Адже тоді будеш гнатися за статистикою. Тому тепер роблю це лише для себе. І не женусь за кількістю підписників.

Соло Мія
22.03.2021, 14:20:50

Блакитноока, Дякую за Ваш досвід! Мені близький такий підхід (але я також не планую заробляти тут, тому можу дозволити собі повні відсебеньки
)

avatar
Софія Вітерець
22.03.2021, 14:02:35

На мою думку, завжди потрібно писати для себе. Адже якщо у книгу не вкладена душа автора, то вона нічого не варта і тих самих читачів не приверне.
Проте не потрібно забувати і про читачів, бо дуже часто саме вони зможуть підказати, що робити, коли ти будеш на "роздоріжжі" своїх думок.

Соло Мія
22.03.2021, 14:08:58

Софія Вітерець, погоджуюсь. Наразі мене з моєю книгою несе на повній швидкості, але все так не буде - і читачі допоможуть визначитись

avatar
Historyk
22.03.2021, 10:34:15

Гарне питання. Як на мене, кожен автор має неодноразово до нього повертатися. Це пояснюється доволі просто — всі ми в перш чергу люди і як люди — нам притаманно змінюватися, піддаватись впливу і піддавати сумніву поширюваний на нас вплив. Усе це формує нас як особистостей, розділяє життя на підрівні, неоднорідні за різними класифікаціями. Таким чином у кожен міні-період ми пишемо для когось іншого: для себе, для читача, для людини у нашій голові, котра, можливо, навіть ніколи не прочитає цього. Часто (особливо, якщо писати регулярно) — неможливо відслідкувати що саме стало причиною припливу натхнення в даний конкретний момент і текст лягає рівномірними рядками несвідомо, незрозуміло для кого, просто тому, що в даний конкретний момент душа бажає саме цього)))
Відповідь може здатися дуже романтизованою і завуальованою, але, спробуйте пригадати себе при написанні і вона розкриється у потрібному значенні)


P. S. Якщо говорити про момент, коли в голові звучить: "Треба писати продовження", то тут безпосередню ролю гріють читачі, котрі, можливо, очікують на вихід нової частини або розділу)) Так би мовити, відчувається відповідальність перед аудиторією

Показати 6 відповідей
Historyk
22.03.2021, 13:56:12

Соло Мія, )))

avatar
Рома Аріведерчі
22.03.2021, 10:47:28

Для себе :), що б це не означало.
І з усією повагою до тих. хто тут працює за гроші. Ніколи не спадало на думку. що самвидавом можна заробити на життя, але ж тут пишуть. що можна. Тож респект.
На цьому ресурсі добре як раз те. що можна писати якийсь неформат,
І що тут "гурток по інтересах" для творчих людей різного віку. І можна поспілкуватись з "братами по розуму." :)
А схема навряд чи щезне. Забагато інформації в світі, щоб можна було хоча б знайти своє без підказок, а вже потім зацінити, справжнє воно чи ні.

Соло Мія
22.03.2021, 11:24:03

Рома Аріведерчі, Письменництвом можна заробити, це доведено.
Але конкретно тут я теж ціную можливість писати "неформат". Дякую за коментар!

avatar
Каміла Дані
22.03.2021, 10:49:14

В першу чергу для себе. Адже цього потребує душа. Хочу писати і пишу. Я коли вирішила публікувати свою "фантазію", то сказала собі: " Навіть якщо мене читатиме одна людина я повинна продовжувати, самовдосконалюватись та писати". Ось такий я оптиміст!

Соло Мія
22.03.2021, 11:23:03

Каміла Дані, Спасибі! Відгукнулось

Спитайтеся зубного лікаря, Ви зуби вставляєте для себе чи це Ваш творчій пошук. Кожна професія творча й кожна професія важка. Якщо Ви ловите постійний кайф від праці у вас якесь порушення. Кайф має бути тільки коли Ви це зробили вдало і це принесло користь людям. Писати треба цікаво, ще раз цікаво для читача навіть якщо тобі важко. Більшість комедійних фільмів знімаються без посмішки. А сцени в яких вся знімальна група сміється не подобаються глядачу. творчість суб'єктивна і має оцінюватися читачем. а не автором.

Соло Мія
22.03.2021, 11:22:46

Мавка Бурею Народжена, Ви добре закцентували різницю - чи письменництво є професією, комерційною справою, чи - відпочинком для душі. Дякую

Чесно: пишу для себе найперше, а якщо сподобається ще комусь, тоді тішуся страшенно, що на одній хвилі з читачем. А щодо "цікаво-нецікаво" і таргетингу... У мене таке враження, що тут на букнеті головне написати в назві "бос" або "перший" - і все, аудиторію, рахуй, знайшла ;) Але на практиці такого не пробувала, тож тягнуся у хвості :)

Соло Мія
22.03.2021, 10:03:27

Галина Швець (ГаляВуд), Але ж цікаве спостереження про "боса" чи "першого", дякую!

Дуже відгукається писання для себе і радість, коли комусь подобається.

Інші блоги
Чому нас тягне до тих, хто може знищити
Вона — не жертва. Але й не вільна. Він — не рятівник. І точно не герой. «Підкорена» — це історія про владу, залежність і вибір, який не завжди схожий на вибір. Про дівчину, що балансує між захистом і контролем,
З Днем письменника! ❤️❤️❤️
3 березня — Всесвітній день письменника! ❤️❤️❤️ Вітаю всіх колег з цим чудовим святом! Натхнення нам і море читачів! Нехай сюжети народжуються легко, а герої нас слухаються. ❤️❤️❤️ І нам самим буде
У нашому домі народилися літературні цуценята
Любі мої! У нашому домі цієї ночі стало більше життя. Наша рет-тер’єрка Дейзі народила вже вісім цуценят. І, здається, вона ще не сказала свого остаточного слова. Сєня (моя дружина, по паспорту — Ксенія)
❤️вони перейшли межу. І назад дороги більше немає.
Друзі… я довго тримала цю сцену. Стримувала. Розтягувала напругу. Давала їм шанс зупинитися. Але іноді персонажі вирішують усе самі. У новому розділі «ДРУГ МОГО БРАТА — МІЙ ГРІХ» сталося те, чого
Між ними іскрить, але поки що тримаються
Ну тут слів не потрібно, тут просто hot Він повільно піднявся, присів на стіл поруч зі мною, нахилився до вушка і тихо прошепотів: — Кішечко, тобі не обов'язково застосовувати жіночі хитрощі, щоб вмовити мене
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше