Флешмоб "Магія снів" чи "Хай таке не сниться"

Привіт, мої любі!

Із задоволенням приєднуюсь до флешмобу "Магія снів", який започаткувала Наталія Дерев'янко.

Для мене дуже близька тема сновидінь. Її я торкаюся майже у кожному своєму творі, тому, чесно кажучи, довго думала який зі снів вам показати, з яким героєм познайомити. І таки вирішила, що цією щасливицею буде Мироненко Ліна, з книги 

Департамент зовнішнього прикриття

Жанр: Міське фентезі, містичний роман, жахи, детектив.

Сновидіння Ліни:

"Я побачила знайому картину: дерев'яну кімнату без вікон та натовп молоді.

Не встигла я роздивитись усіх, як зайшов якийсь дивний чоловік у чорній мантії, та почав усіх пристібати до стін кремезними, металевими кайданами:

- Готові до найяскравішої події у своєму житті? - запитував він.

Натовп весело реготав, немов усі знаходились під дією чогось і не бачили, а ні кладовища за будинком, якого і я не бачила та знала про його наявність, ні тваринного погляду, вочевидь, демона.

«Про що він говорить? Яка подія має відбутись? Навіщо він це робить?» – запитувала, слідкувавши за перебігом подій.

Коли усі були пристебнуті він вийшов з кімнати на двір. Я попленталась за ним, та стала свідком невідомого ритуалу. Сонце уже почало сходити, створювавши неймовірний мальовничий пейзаж, який вщент зіпсував незнайомець. Він владно простягав руки до неба, і ріжучи собі вени, читав щось по інтонації схоже на молитву. Слова на невідомій мові були протяжні та містили багато шиплячих звуків, що доволі різало мій людський непристосований слух. Чорна кров текла на суху траву, а молодь почала несамовито кричати. Розуміючи алгоритм дійства, я хотіла зазирнути у будинок, але не змогла.

- Ти думаєш, що я допущу тебе туди? – запитав незнайомець, закінчивши обряд.

- Ви мене запитуєте? – здивовано запитала я, «відлипнувши» від ручки дверей.

- Ти бачиш тут ще когось?"

Ось такий уривок ;) Кому цікаво ласкаво запрошую до "Департаменту зовнішнього прикриття"

Далі передаю естафету усім бажаючим.

Ласкаво запрошую до моїх паралельних світів.

З повагою, ваша Наталі Паррел.