Усім привіт! Вчора я отримала від чудової Христини Маніль (раджу познайомитись з її книгою про кохання "Пошуки долі") запрошення на участь у флешмобі "Магія снів". Започаткувала це дійство письменниця Наталія Девятко. І я вдячна за можливість прочитати думки інших авторів і поділитись своїм баченням.
Не буду багато розповідати про те, що кожної ночі поринаю у марафон кольорових і дивних снів - це моя особливість. А сьогодні ми говоримо про дещо інше - сновидіння в літературі.
На Букнеті я ще новачок, але пишу давно. Перша моя книга називаєть "Примарна цитадель". Вона про кохання, дружбу, долю і життєві перипетії. Та найголовніше - книга зображує несправедливість з якою кожного дня стикаються діти-альбіноси в Африці.
І хочу поділитись з вами уривком, в якому головна героїня бачить сон, який стане пророчим для неї.
Уві сні Софія опинилась в чудернацькому місці. Кругом був лиш білий пісок. Вона не одразу зрозуміла,що знаходиться в пустелі. По верхівці одного з численних барханів пробіг ягуар. Дівчина злякалась і не знала, що їй робити: стояти на місці чи йти. Ягуар зупинився і поглянув на неї. В одну мить він зірвався з місця і побіг прямо на Софію. Вона стояла, як вкопана і не могла поворушити навіть пальцем. Замість крику з її вуст злітав лиш глухий хрип. Вона бачила очі тварини в яких палала жага крові. В останньому стрибку, який відділяв ягуара від дівчини, він різко перетворився на гарячий пісок, що полетів в обличчя Софії. Вона повернула голову назад і побачила як тисячі птахів вилітають із-під піску. На тому місці, де вони ніби спочивали, утворилась яма. Дівчина нерішуче підійшла до неї і її паралізував жах. На дні лежав Артем. Його скривавлена сорочка видавала глибоку рану у животі. Він протягував до Софії руку і щось шепотів. Дівчина вскочила у яму, але не відчула дна. Вона ставала усе глибшою, віддаляючи від неї друга із кожною секундою. Так, падаючи у яму в якої не було дна, дівчина прокинулась. Вона не одразу зрозуміла, що хтось поклав їй руку на плече. Відкривши очі, Софія побачила Артема, котрий з посмішкою сказав:
- Вставай, сонько! Ми вже приїхали.
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиГарно описали. Ніби мені те наснилося))) Якось завітаю до Вашої цитаделі, цікаво як для неї програється сон ;)
Наталі Паррел, Дякую! Зараз книга продається і в мене контракт, але по його закінченню хотілося б перенести книгу на Букнет))
Дуже яскравий опис, цікаво що там далі було)
Анна Пахомова, Дякую) Скажу так: сни мають властивість збуватись.
Було приємно ознаоймитись з невеличкою часточкою Вашої першої роботи)) Оце справді сюрприрз, так сюрприз, я ж чекала професорські сни))) Сама згадка про діток-альбіносів зворушила....Одразу пригадався один із випусків "Світу навиворіт" з Дмитром Комаровим, в якому розповідалося про життя альбіносів... нелегко їм(((
Христина Маніль, Дякую! А мене колись репортаж на BBC прсвітив на цю тему. А потім і передачу Дмитра дивилась, коли намагалась знайти більше інформації. Хоча справжній жах відкопала на сторінці одного благодійного фонду, який займався дітьми-альбіносами.
Гарний, атмосферний уривок! Коли читав, зміг чітко уявити собі картинку того, що описує автор. Момент, коли ягуар здійснює свій стрибок, мені особливо сподобався! На мою думку виглядає ефектно і звісно повністю відповідає стилістиці місця подій. Я також із задоволенням продовжую стежити за пригодами Професора та його друзів! Наразі зупинився на розділи у якому з'являється хлопчик (син лікаря). Темп історії не спадає і читається на одному подиху! Користуючись нагодою, хочу порадити всім любителям динамічних пригод зазирнути до книги автора блогу "Професор і дерево життя". Певен, що ви не пожалкуєте!
Angelnik, Щиро дякую! Приємно отримати від Вас такий відгук!))
Марто, навіть якби я не знала, що це ви написали, прочитавши цей уривок, я б все одно сказала що це ваша робота!)
Вашу манеру написання я вже впізнаю)
Аделіна Янг, Чекаю з нетерпінням! Я вдячна кожному, хто знаходить час прочитати мою книгу))
Прочитала і здалося, що це мені наснилося. Для повного ефекту перечитала триччі і почуваюся так, немов зараз перебуваю у тій жаркій пустелі. Звичайно, це не той сон який хотілося б бачити уночі, але почуття невагомості та викид адреналіну, коли провалюєшся у бездонну яму й досі вирують у мені. Дякую за пережиті емоції!!!
Кристина Асецька, Радію, що опис сну має такий вплив)) Дякую, що вклали свій час в прочитання і переживання емоцій!
Згодна, що про такий сон ніхто не мріє. Але там вся історія побудована на переживаннях. І як сказав мені редактор одного видавництва: зробіть історію веселішою і ми її надрукуємо. Але я незламна в своїх принципах)))))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати